Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фентезі » Більше, ніж альстромерії. Менше, ніж скріпки, АнєчкаLB 📚 - Українською

АнєчкаLB - Більше, ніж альстромерії. Менше, ніж скріпки, АнєчкаLB

40
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Більше, ніж альстромерії. Менше, ніж скріпки" автора АнєчкаLB. Жанр книги: Фентезі.
Книга «Більше, ніж альстромерії. Менше, ніж скріпки, АнєчкаLB» була написана автором - АнєчкаLB. Читати онлайн безкоштовно в повній версії. Бібліотека популярних книг "Knigoed.club"
Поділитися книгою "Більше, ніж альстромерії. Менше, ніж скріпки, АнєчкаLB" в соціальних мережах: 
У дружби такі ж очі, як у Нього, а Вона не знає свого імені та не спить ночами. Вона збирає дорогоцінне щастя по краплях, щодня борючись із самою собою, і захоплюється Його добротою розміром з небо. Вона боїться настання середи кожного тижня й садить по всьому містечку альстромерії, купуючи їх для того, щоб подивитися на посмішку доставщика квітів. А ще в Неї є багато скріпок, якими з’єднує людей, залишаючись при цьому нескінченно самотньою. І шкода, що Вона впритул не бачить головного, бо не знає цьому точного визначення...

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 33
Перейти на сторінку:
Більше, ніж альстромерії. Менше, ніж скріпки

 

Двері відчинилися, і на порозі нового квіткового магазину з’явилася дівчина. Така непримітна. У непримітному плащику кольору м’яти. З непримітними кучериками. У непримітних окулярах. Пишненька, із приємними округлостями. Красива? Не на конкурс краси, але загалом досить скромна й мила. Вона сором’язливо зацікавлено розглядала бездоганно оформлені композиції з квітів: у букетах і в кошиках, у вазах і на тканині. Звичайно, це невимовна неймовірність, яку складно описати словами. Особливо «живі» картини. Безсумнівно, цей магазин – дивовижне місце. Усюди яскраві незрівнянні досконалі творіння рослинного світу: вони зачаровують кожним своїм вигином, хвилюють прохолодною оксамитовістю ніжних пелюсток, а також захоплюють неповторним забарвленням і запаморочливим ароматом. Можливо, так пахне щастя. Але зрізаних квітів нестерпно шкода.

«Добре, що наважилася увійти. Зовсім не страшно. Хоч серце ось-ось вистрибне з грудей».

У відвідувачки розбігалися очі. Вона не знала, на що передусім звернути увагу. Ось де воістину чарівне місце. Тут можна забутися і знаходитися годинами. Просто дивитися. Просто глибоко дихати. Відчуваєте, яке тут вологе і прохолодне повітря? Ароматна свіжість. Така, якою не надихатися. Така, яка до запаморочення.

«От би всі ці квіти прикрашали алеї, двори і сквери! Росли б у землі собі в задоволення. І довго захоплювали б і тішили перехожих, адже незалежно від настрою й обстановки вони завжди так нарядно вдягнені. Це ж квіти! Таке делікатне і скромне нагадування про прекрасне. І клумби у багато разів кращі, ніж букети квітів. А ще краще – цілі поля. Природа дуже красиво спілкується з нами піснями птахів, плескотом води, шелестом листя, музикою вітру. Але ще вона висловлює свій стан душі за допомогою таких дивовижних виробів. Впевнена: у квітах – закоханість у життя, а в сонячних променях – щирі усмішки. А от зірвані рослини – це дуже сумно. Ну, не будемо про це. Судячи з усього, потрібно щось купити. Насіння? Воно довго сходитиме. Що це за дивовижна квітка?»

 – Доброго ранку. Розкажіть мені, будь ласка, про цю рослину, – звернулася непримітна особа до флориста, вказуючи на невеликий кущ саджанців цікавої квітки, якої раніше не бачила.

 – Це альстромерія.

 – Мабуть, я хочу це купити.

Поки продавець готував замовлення, до магазину «увійшов» ящик тюльпанів. Точніше, людина, голову і тулуб якої закривала величезна коробка із барвистими квітами.

 – Привіт, Гвідо, – «заговорила» коробка.

 – Доброго ранку, Бастьєне, – відповів продавець, простягнувши клієнтці пакет із квіткою і решту.

Квітковий ящик «опустився» на підлогу, явивши світові молодого чоловіка у білій футболці й довгому фартуху. Його світле волосся було зібране у хвостик.

Дівчина застигла, але її думки одразу сполохалися: «Неймовірно! Сніжно-білий! Тільки б не подивитися в очі. Ні за яких умов!»

 – Доброго ранку, – привітався він із відвідувачкою, несподівано натрапивши на неї поглядом.

«Треба відповісти, привітатися чи зробити вигляд, що не розчула? Подивитися на нього чи відвести погляд в інший бік? Треба чи не треба? Адже він такий «білосніжний». Це дивовижно! Варто обов’язково з ним заговорити. Відповісти просте «привіт»? Чи кивнути? Кивнути – неввічливо. Слід відповісти. Що сказати? Та надто довго на це наважувалася. Стільки часу минуло. Момент втрачено».

Дівчина опустила очі й поспішила вийти із магазину. Але вона не змогла подолати бажання кинути через плече випадковий і швидкоплинний погляд на постачальника квітів. Ця людина – надзвичайна. Так тягнуло до цього нового магазину, який зовсім не схожий на їхнє знебарвлене містечко. Немов оаза в пустелі. Немов єдиний зелений листочок на висохлому дереві.

І, взагалі, що за зміна настрою в погоди? Щойно хмаринка лоскотала перехожих дощиком, а тепер пустотливі сонячні промені лізуть цілувати щоки. Хмари прикидаються білимибілими. І кумедний пухкенький джміль пронісся повз, поспішаючи до клумби із самотньою кульбабою. І блищить бруківка тротуару, бо поки ще мокра. У всіх свої справи, своє призначення. Ось дощу належить литися і він ллється. Хоче цього хтось чи ні. І... І слід би вже і їй самій бігти у цих самих справах і призначенні. Бо так ненароком можна запізнитися, розглядаючи навколишню красу.

Містечко оживає. На тротуарі вже більше перехожих, на дорозі більше велосипедистів. Вона не одна… Ось повз чоловік пройшов. А ось іде компанія підлітків. Сміються й розважаються. І ось дві жінки прослизнули у провулок. І три подружки п’ють чай за столиком літнього кафе. Навколо багато людей. Не перерахувати... І дивно це. Людей удосталь, а вона сама із собою. Це тільки ілюзія чиєїсь присутності. Оточуючі – немов для доповнення загальної картини, ніби їх просто намалювали і все. Що з того, що вони тут є? Їм ні довіритися, ні обійняти, ні наблизитися. Незнайомці. Як один із елементів вулиці: ось дерева, ось тротуар, ось будинки, ось люди. Не інакше.

А загалом цікаво. Існують люди-фони, присутність яких навіть поруч чомусь ніяк не відчувається. Із ними можна спілкуватися і перебувати поблизу, але вони наче невидимі. І навпаки, наприклад, щойно кур’єр квітів своєю появою заповнив усе приміщення, затьмаривши всю область видимості та всі деталі навколишнього світу. Як дізнатися, від чого це залежить?

 – Який ваш улюблений фільм? – почула вона за спиною, коли вже мала намір перейти вулицю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 33
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Більше, ніж альстромерії. Менше, ніж скріпки, АнєчкаLB», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Більше, ніж альстромерії. Менше, ніж скріпки, АнєчкаLB"