Торія Онопрієнко - Зона скляних пустель (збірка віршів), Торія Онопрієнко

Котик швидко іде по руїнам, 
Його лапки болять, у крові... 
Він дарує свій страх навіть тіням
І несеться кудись по траві...

Котик вмить залишився без дому, 
А господарів вбила війна... 
Ненадовго забув він про втому, 
Котик дім свій розбитий мина.

Шерсть згоріла, обпечений хвостик, 
Вушка більше не чують слова... 
Цей слабкий і поранений котик
Знов господарів своїх шука.

Добрі люди знайшли, врятували, 
Обігріли і дали житло, 
Його кормом смачним годували, 
Щоб забув він палаюче тло...

Від війни не лиш люди страждають. 
І не варто про це забувать. 
Нехай ворога доля карає! 
А ми будем тварин рятувать!

©Торія Онопрієнко