Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова

— Гаразд сиди тут, я по хмиз. І знімай рюкзак, діставай спальник і на ньому відпочивай. Тільки не спи!

До приходу студентів ми з магістром склали вогнище. Він попутно мені все розповідав і показував на практиці. А вогонь у нього зіскочив із долоні. Я навіть підстрибнула з положення сидячи.

— Ти що злякалася?

— Я скільки братів просила магію показати, вони не показували!

Вчепилася в руку магістра, намагаючись її роздивитися. Він другою рукою погладив по голові тихо сміючись.

— Кумедна ти дитина. Коли підростеш, тебе навчать бачити магію і канали всередині тіла. А поки насолоджуйся безтурботним дитинством.

Тихо фиркнула, таке вже безтурботне дитинство. Дивлячись на багаття, згадала дитинство після загибелі батьків. Мене тоді довго кошмари мучили, я не могла толком спати. Потім почалася школа і я рятувалася зубрінням, щоб втомитися до такої міри і заснути без сновидінь. А потім померла остання близька мені людина і кошмари повернулися. І як вишенька на торті сходження світів і зрада друзів.

— Щось ти засумувала.

— Просто втомилася, — чиста правда.

Постаралася обміркувати цей майже рік, що я тут. Про мене піклуються, нехай кожен так, як уміє. Складно їх за це засуджувати, та й не хочу. Вони дозволяють відчути мені себе дитиною і знову пережити дитинство і навіть намагаються зробити його повноцінним і щасливим. Після потрапляння в цей світ, навіть кошмари не сняться і сплю спокійно без снів.

— О, а ось і твій братик у першій групі. Навіть цілі хлопці. Молодець.

Брат мовчки сів поруч і обійняв. Притулилася до нього і заплющила очі.

— Ліє, не спати! — рявкнув магістр. — Знову голодна заснеш.

— Я простежу за нею, — сказав брат хрипло і міцніше притиснув до себе. — Як день минув?

— Арахнідів бачила.

— І навіть не злякалася?! — здивувався брат.

— Вони не страшні.

— Ніхто при здоровому глузді не лякатиме дитину, — фиркнув магістр. — Вона ж для них мала личинка, про яку потрібно піклуватися. Масаж ніг зробили їй, вона моментально заснула.

Магістр, кажучи це, дивиться на мене задумливо.

— Що? — запитала у викладача, занадто промовистий погляд у нього.

— Та так, розумію, що відсутність у мене дітей накладає свій відбиток. Я не знаю, як із такими дрібними, як ти, поводитися. Сприймаю тебе дорослою.

— У мене сестричка її віку, — сказав один зі студентів, — примхлива і ледве що, одразу в сльози. Батьки її тільки недавно на один денний сон перевели. А дивлячись на Лію, просто не вірю, що їй лише двадцять, а не сто! Вона мовчки тягала важку сумку з солодощами і важкий рюкзак. Моя сестра впала б через годину, якби не закотила істерику через п'ять хвилин.

— Просто їй ніхто вибору не залишив.

— Вона могла кинути сумку в лісі.

— Ще чого!

Хлопці розсміялися.

— Повір, твоя б сестра не кинула свої скарби, — сказав йому інший хлопець із групи. — Мій брат вчинив точно так само, як би важко не було, а свої скарби буде тягати сам. Ще й істерику влаштує, якщо спробувати забрати і допомогти. Але так у цьому віці вони ще сплять удень.

— Ну, один сон сьогодні був, — сказав магістр з усмішкою, — щоправда, не більше ніж півгодини.

— Це мало, магістр. Вона сильніше за нас втомлюється. Ніжки маленькі й сама вона не тренована.

— Я тренувалася!

Хлопчаки розсміялися. До моменту, коли зібралася вся група, вже приготували похідну вечерю. Мені видали їжу першою. Довелося стежити, щоб занадто багато не накладали. А потім нарешті дозволили лягти спати. Януш ще трохи розім'яв мої ноги. Але в нього це виходило надто лоскотно. І він цим безсовісно користувався, викликаючи сміх. А потім узяв на руки як маленьку і притиснув до себе. У теплі його рук майже одразу заснула.

— Спить, — сказав магістр із легкою посмішкою. — Так, тепер можете відзвітувати за день.

Уночі прокинулася через шерех поруч. Побачила, що табір спить і багаття майже згасло. А в таборі якісь тварини, схожі на великих вовків. І один поруч зі мною. Плюсом, що я була поруч із майже згаслим багаттям. Схопила палицю і ледь не ткнула її тварині в морду. Він відскочив і загарчав на мене, оголивши великі зуби. Вчинила як будь—яка дівчина, якій страшно, — заверещала, і, судячи з того, який збентежений вигляд мав вовк, достатньо, щоб оглушити. Ще раз замахнулася на нього. А він узяв і перетворився на чоловіка. Мій крик захлинувся, я схлипнула і закашлялася.

— Не кричи, тебе ніхто не зачепить, — сказали мені примирливо і заспокійливо.

А сам сів так, щоб прикрити свою наготу і не лякати мене. Дивлячись на нього, гикнула, потім ще раз. Ну так, через сильний стрес у мене може початися гикавка. Палицю в мене забрали.

— Раян! — зашипів перевертень.

— Що? Я вас помітив, щойно ви увійшли. І нічого було шуміти! Хлопці, на жаль, тільки після крику дівчинки прокинулись.

Брат підійшов до мене і закрив очі долонею. Посадив до себе на коліна й обійняв.

— Навіщо ви взяли із собою маленьку дитину.

— Ускладнюю пацанам практику. У вас дружний незалік! Лія раніше вас помітила і ще правильно зреагувала. Якби в неї була активна магія, я б тобі друг не позаздрив. Припечатала вогником і поминай як звали.

Януш гладив мене по спині, і гикавка минула. Сиділа, вчепившись у його куртку.

— Я додому хочу! — сказала йому тихо.

— Я напишу батькові з матір'ю, нехай щось придумують зі своїми відрядженнями.