Раймонд Коурі - Останній тамплієр

— Може і спотворила. Може, коли б усе це почалося зараз, а не дві тисячі років тому, то воно робилося б по-іншому. Але все це не розпочинається зараз. Воно вже існує, його передали нам у спадок, і ми мусимо зберегти його. Якщо ми вчинимо інакше, то загинемо, а нашому крихкому світу буде завдано руйнівного удару. — Кардинал більше не тримав свого погляду на Рейлі, а дивився кудись вдалину, явно думаючи про щось, що викликало у нього тяжкі роздуми, болісність яких відчувалася майже фізично. — Від самого початку ми тільки те й робили, що захищалися. Це цілком природно, якщо врахувати наше становище, але захищатися стає все важче й важче... сучасна наука і філософія не надто надихають на віру в Бога. І тут ми частково винуваті самі. Відтоді як Константан Великий фактично захопив Церкву і зробив її частиною політичного життя... сталося надто багато розколів та суперечок. Було надто багато дрібних доктрин, надто багато шарлатанів та різних виродків отаралося біля Церкви, надто багато пожадливості. Справжнє послання Ісуса було спотворено себелюбцями та бузувірами-фанатиками, підірване жалюгідними внутрішніми чварами та непоступливими фундаменталістами. А ще ми надто повільно пристосовувалися до швидкозмінного світу, і тепер, коли ми стали ще більш вразливими, над християнством постала загроза не менша, ніж дев'ятсот років тому. Ось тільки в наш час зведена нами споруда є навіть більшою, ніж будь-хто сподівався. Тому її крах призведе до наслідків просто катастрофічних.

Якби нам довелося започатковувати християнство сьогодні, з правдивої історії Єшуа з Назарета, то, може, ми зробили б це по-іншому. Може, нам вдалося б уникнути усіх цих догм, що суперечать одна одній, і зробити все просто. Візьмімо іслам. Йому ж вдалося обійти ці проблеми, хоча з часу розп'яття Христа тоді минуло лишень сімсот років! Прийшов чоловік і просто сказав: «Нема бога, окрім Господа, і я — пророк його». Не месія, не син Божий, не Отець чи Святий Дух, не якась незрозуміла Трійця, а просто посланець Бога. І цього було достатньо. Простота цього послання була, як сірник, кинутий в суху траву. Менш ніж через сто років його послідовникам належав майже увесь світ, і мені боляче думати, що саме зараз — у цей день і у цю епоху — іслам є релігією, що поширюється найшвидше... хоча мусульмани ще повільніше за нас пристосовувалися до реалій та потреб сучасності, і через це їх також очікують величезні проблеми. Але ми теж відставали, ми були неквапливими і зарозумілими... і, на жаль, мусимо платити за це саме зараз, коли люди потребують нас як ніколи.

А ми їм дійсно потрібні. Вони потребують нас, потребують якоїсь віри. Лишень погляньте на хаос, що панує довкола, на злобу, пожадливість, продажність, що пронизують світ згори донизу. Погляньте на моральний вакуум, на духовну спраглість, на брак цінностей. Щодня світ стає більш фаталістичним, цинічним і розчарованим. Людина стала більш апатичною, байдужою і егоїстичною, ніж будь-коли. Вона краде і убиває з безпрецедентним розмахом. Скандали у світі великого бізнесу викривають незаконні оборудки і крадіжки на мільярди доларів. Війни розпочинаються і ведуться просто так. Мільйони людей і понині стають жертвами геноциду. Може наука і допомогла нам позбутися таких хвороб, як чума, але це з лишком компенсувалося тим, що та ж сама наука руйнує нашу планету, а нас самих перетворює на нетерпимих, обмежених і жорстоких істот. Може комусь із нас і вдається прожити довге життя, але чи стало воно змістовнішим чи, принаймні, безпечнішим? Чи й справді світ став більш цивілізованим, аніж дві тисячі років тому?

Сотні років тому ми були темними невігласами. Мало хто вмів читати й писати. Але ж сьогодні, в нашу так звану «просвічену» епоху — чим ми можемо виправдати свою жахливу поведінку? Розум людини, її інтелект може і зазнали певного прогресу, але, боюся, душа її залишилася далеко позаду — я би навіть насмілився сказати, що вона регресувала і дегенерувала. Знову і знову чоловік продемонстрував, що в глибині душі залишається жорстоким звіром; Церква лякає його вищою силою, але він все одно примудряється поводитися жорстоко. Уявіть собі, що сталося б, коли б не було Церкви! Але вже безсумнівним є той факт, що ми втрачаємо свою здатність впливати, ми втрачаємо зв'язок з людьми, Церква перестала бути їхнім пастирем. Гірше — нас часто використовують як привід для війни і кровопролиття. Істина полягає в тому, що ми стрімголов несемося до духовної кризи досі незбагненних масштабів. Ми висимо над прірвою, вчепившись кінчиками пальців за її край, тому важко навіть збагнути всю недоречність того відкриття, про яке ми щойно говорили.

Бруньйоне замовк і поглянув через кімнату на Рейлі.

— А може це — неминучий процес? — озвався Рейлі вже не таким войовничим тоном, у якому прозвучали нотки згоди. — Може християнство просто віджило своє?

— Можливо, Церква і помирає повільною смертю, — погодився Бруньйоне. — Зрештою, в якийсь історичний момент всі релігії сходять нанівець і помирають, а наша проіснувала довше, ніж більшість із них. Але таке несподіване відкриття, як це, здатне призвести до катаклізму більшого, ніж ви собі уявляєте. Якщо отак раптом взяти і забрати у людей символ віри, то це спричинить величезне потрясіння... Попри свої вади, Церква і досі відіграє велику роль у житті людей. Мільйони людей у всьому світі покладаються на віру як на дороговказ у своєму повсякденному житті. Їй і досі вдається надавати людям втіху в скрутний для них час — навіть тим, хто її зрікся. І найважливіше: Церква забезпечує нам те, що є найголовнішим для самого нашого повсякденного існування, — вона допомагає нам подолати безумовний страх смерті й потойбіччя. Втративши віру у воскреслого Христа, мільйони душ буде покинуто напризволяще. Знайте, агенте Рейлі, що коли ота неприємна правда вийде назовні, то це занурить світ у стан іще небаченого відчаю та розчарування.

У кімнаті запанувала гнітюча тиша; важким тягарем тиснула вона на Рейлі. І нікуди було подітися від неприємних думок, що взяли в облогу його розум. Він пригадав початок цієї історії: він стояв на східцях музею разом із Джордано тієї ночі, коли з'явилися вбивці на конях, і подивувався з