Юваль Ной Харарі - Людина розумна

читати про них в автобіографії, не уявляти їх, а безпосередньо пам’ятати їх, наче власні. Що станеться з такими поняттями, як «я» та «гендерна ідентичність», коли свідомість стане колективною? Як можна буде пізнати самого себе або слідувати за своєю мрією, якщо мрія виникатиме не у вашій свідомості, а в якомусь колективному резервуарі прагнень?

Такий кіборг більше не буде людиною або навіть живим організмом. Він стане чимось геть іншим. Він стане настільки принципово іншим видом істоти, що ми не можемо навіть уявити собі все філософське, психологічне або політичне значення цього.

Інше життя

Третій спосіб змінити закони життя полягає у створенні цілком неорганічних істот. Найбільш очевидними прикладами є комп’ютерні програми та віруси, що можуть зазнати незалежної еволюції.

Галузь генетичного програмування сьогодні є однією з найцікавіших у науковому світі комп’ютерів. Вона всіляко намагається імітувати методи генетичної еволюції. Багато програмістів мріють про створення програми, яка б могла навчатися та еволюціонувати абсолютно незалежно від свого творця. У такому разі програміст став би primum mobile (головним рушієм), але його творіння було б вільним еволюціонувати в напрямках, які ані він, ані будь-які інші люди собі навіть не уявляли.

Прототип такої програми вже існує – він називається комп’ютерний вірус. Поширюючись інтернетом, вірус відтворює себе мільйони й мільйони разів, одночасно рятуючись від хижих антивірусних програм та змагаючись з іншими вірусами за місце в кіберпросторі. Одного дня, коли він відтворює самого себе, стається помилка – комп’ютеризована мутація. Можливо, це відбувається тому, що людина запрограмувала вірус робити періодичні випадкові помилки відтворення. Можливо, мутація є наслідком такої випадкової помилки. Якщо ж, випадково, модифікований вірус краще ухиляється від антивірусних програм, не втрачаючи свою здатність до зараження інших комп’ютерів, він поширюватиметься далі у кіберпросторі. Тоді мутанти виживатимуть та відтворюватимуться. З часом там буде повно нових вірусів, які ніхто не створював та які зазнають нової неорганічної еволюції.

Чи є вони живими створіннями? Це залежить від того, що ви маєте на увазі під терміном «живі створіння». Точно можна сказати лише одне: вони є продуктом нового еволюційного процесу, абсолютно незалежного від законів та обмежень органічної еволюції.

Уявіть собі іншу можливість – припустімо, що ви могли би переписати свій мозок на флешку, а потім запустити його на лептопі. Чи зможе ваш лептоп думати та відчувати як людина розумна? Якщо так, то будете це ви чи хтось інший? Що як програмісти створять на базі комп’ютерного коду зовсім новий цифровий розум, сповнений відчуттям власного «я», свідомості та пам’яті? Якщо ви запустите таку програму на своєму комп’ютері, чи буде вона особистістю? Якщо ви видалите її, чи звинуватять вас у вбивстві?

Можливо, скоро ми отримаємо відповіді на ці запитання. Заснований у 2005 році проект «Людський мозок» сподівається повністю відтворити наш мозок усередині комп’ютера, з електронними схемами в ролі нейронної мережі. Директор проекту заявив, що, при належному фінансуванні, ми за 10–20 років зможемо отримати всередині комп’ютера штучний людський мозок, здатний розмовляти та реагувати дуже подібно до людей. Якщо проект увінчається успіхом, це означатиме, що після 4 мільярдів років блукання в межах тісного світу органічних сполук життя раптово вирветься на простори неорганічного царства, готове набути форм, які раніше не уявлялися нам навіть у найбожевільніших мріях. Не всі вчені погоджуються, що розум людини працює аналогічно до сучасних цифрових комп’ютерів, – і, якщо вони праві, сучасні електронні пристрої не зможуть його відтворити. проте було би безглуздо категорично відкидати можливість такої спроби. У 2013 році проект отримав від Європейського Союзу грант у розмірі 1 мільярда євро.[140]

Неповторність

На цей час реалізована лише крихітна частина цих нових можливостей. Але вже зрозуміло, що у світі 2013 року культура поступово звільняється від ярма біології. Наша здатність створювати не просто світ навколо нас, але й, перш за все, світ усередині нашого тіла та розуму, розвивається просто з приголомшливою швидкістю. Дедалі більше царин діяльності зазнають потрясінь, які докорінно змінюють їх звичне існування. Юристам доводиться переглядати питання приватності та ідентичності; уряди змушені переосмислити питання охорони здоров’я та рівності; спортивні асоціації та освітні інституції заново визначають поняття чесної гри та досягнення; пенсійні фонди та ринки праці мають пристосовуватися до світу, в якому шістдесят років можуть стати тридцятьма. Усі вони в наш час змушені мати справу з новинками біоінженерії, кіборгами та неорганічним життям.

Для розшифровки першого людського геному знадобилося п’ятнадцять років та три мільярди доларів. Сьогодні ж ДНК тієї чи іншої людини можна розписати за кілька тижнів та пару сотень доларів.[141] Почалась ера персоналізованої медицини, яка співвідносить методи лікування з особливостями ДНК людини. Мине небагато років, як сімейний лікар зможе впевнено сказати, що вам загрожує, наприклад, високий ризик раку печінки, тоді як серцевого нападу надто боятися не варто. Популярні ліки, що допомагають 92 % людей, вам не підійдуть, а натомість краще придбати інші пігулки, смертельні для багатьох, але єдино правильні для вас. Перед нами відкривається шлях до майже ідеальної медицини.

Проте з покращенням медичних знань неодмінно прийдуть і нові етичні проблеми. Спеціалісти з етики та права вже б’ються над складним питанням приватності в тому, що стосується ДНК. Чи слід дозволяти страховим компаніям вимагати зразки нашої ДНК та підвищувати розмір внесків, якщо вони виявлять генетичну схильність до безрозсудної поведінки? Чи будемо ми скоро змушені відправляти потенційним роботодавцям дані нашої ДНК, замість резюме? Чи зможуть роботодавці віддавати перевагу претендентові, бо його чи її ДНК виглядає краще за інших? Чи зможемо ми в таких випадках скаржитись на «генетичну дискримінацію»? Чи зможе компанія, яка розробляє нове створіння або новий орган, отримати патент на його ДНК-послідовності? Очевидно, що будь-хто може бути власником певної курки, але чи може будь-хто бути власником цілого виду?

Зазвичай такі дилеми затьмарюються етичними, соціальними та політичними наслідками проекту «Гільгамеш» та нашими потенційними новими можливостями щодо створення надлюдей. Універсальна декларація прав людини, урядові медичні програми, національні програми страхування здоров’я та національні конституції по всьому світі визнають, що гуманне суспільство повинно надавати всім своїм членам належне медичне забезпечення та підтримувати відносно добрий стан їхнього здоров’я. З цим усе було гаразд, поки медицина, переважно, займалася запобіганням хвороб та лікуванням хворих. Але що може статися, коли медицина почне займатись удосконаленням людських можливостей? Чи всі люди матимуть однакове право на такі покращені можливості, чи з’явиться нова суперменська еліта?

Наш пізній сучасний світ пишається собою через визнання, вперше в історії, базової рівності всіх людей. Але