Тарас Валерійович Березовець - Анексія: Острів Крим

Джон Керрі додзвонився до Сєргєя Лаврова, після чого на сторінці Держдепу у Twitter з’явилося таке повідомлення: «Під час телефонної розмови з міністром Лавровим Керрі знову заявив, що США не визнають результат референдуму»656.

Тим часом прес-служба Кремля продовжила ширити переможні реляції: «Путін і Назарбаєв продовжили обмін думками у зв’язку з гострою кризою в Україні. Відзначено високий рівень його [референдуму. — Прим. ред.] організації, висловлено задоволення тим, що населенню півострова забезпечена можливість для вільного волевиявлення щодо принципово важливого для кримчан питання»657. За всього цинізму ситуації Путін також заявив, що референдум відповідав нормам міжнародного права, свідчить його прес-служба: «У зв’язку з референдумом, який відбувся в Криму, Владімір Путін акцентував, що його проведення повністю відповідало нормам міжнародного права й Статуту ООН і враховувало, зокрема, відомий косівський прецедент. При цьому жителям півострова була гарантована можливість вільного волевиявлення й самовизначення»658.

Осман Пашаєв розповідає: «Першою точкою розуміння того, що сталося непоправне, був референдум. До цього ще було відчуття, що можна відіграти назад. Але українські військові частини у квітні покинули Крим, СБУ та міліція в повному складі перейшли на бік Росії, тоді стало зрозуміло, що це — все. Було продовження — за інерцією, спроба висвітлювати, показувати, що відбувається. Але було зрозуміло, що ця ситуація — надовго. У мене була надія, що в Криму все-таки будуть міжнародні спостерігачі, вони відслідковуватимуть й даватимуть оцінку тому, що відбувається. Але залякали всіх, у тому числі представників ОБСЄ».

День «загальнокримського референдуму» показав, що в умовах тотального контролю за інформаційним простором, недопущення іноземних спостерігачів і залякування місцевого населення, неважливо, як голосують, — важливо, як рахують. У чомусь Владімір Путін навіть перевершив «демократа» Йосипа Сталіна. Такі «бездоганні» вибори з фантастичним рівнем підтримки показали, як низько російський президент оцінює здатність лідерів західних країн покарати його за окупацію українського Криму. До офіційної анексії лишалося два дні.

У ніч на 17 березня о 2:35 за московським часом «РИА Новости» повідомило: «Майже 96% виборців, що взяли участь у референдумі про статус Криму, проголосували за входження автономії до складу Росії, за даними з 3/4 ділянок, повідомив голова комісії з проведення референдуму Михайло Малишев»659.

Об 11:19 за московським часом «Интерфакс» повідомив із посиланням на Малишева, що вже опрацьовано 100% бюлетенів (дані Севастополя наводились окремо), і за так зване приєднання Криму до РФ буцімто проголосували 96,77% виборців.

На понеділковій прес-конференції Михайло Малишев озвучив остаточні результати «загальнокримського референдуму»: «Кількість голосів, поданих учасниками референдуму на підтримку возз’єднання з Росією, склала 1 млн 233 тис. 002, що складає 96,77%. <…> Усього в кримському референдумі взяли участь 1 млн 274 тис. 096 осіб (83,1% від загального числа виборців), із них за статус Криму як частини України проголосували 31 тис. 997 осіб — це 2,51%. Число бюлетенів, визнаних недійсними, — 9 тис. 097, що становить 0,72%. У Севастополі за входження до складу РФ висловилися понад 262,101 тис. виборців»660.

За повідомленням УНІАН, депутати Севастопольської міськради сьогодні на позачерговій сесії одностайно (62 депутати) прийняли рішення «Про статус міста-героя Севастополя» та звернулися до Російської Федерації з проханням про прийняття до складу Росії в якості суб’єкта РФ зі статусом міста федерального значення. Цікаво, що в Севастополі проголосували за приєднання до Росії 123% населення!

Традиційно Крим належав до регіонів із найменшою явкою під час попередніх виборчих кампаній, що, зокрема, пояснюється патерналістськими настроями більшості кримчан. Згідно з даними ЦВК, у другому турі президентських виборів у лютому 2010 року взяли участь близько 65% кримчан і мешканців Севастополя. Під час парламентських виборів 2012 року — ще менше. Тож зрозуміло, що за присутності іноземних військ, а тим паче бойкоту референдуму значною частиною проукраїнських кримчан реальна явка мусила бути набагато нижчою від звичних 65%. Навряд чи тут вистачило б заїжджих громадян Росії — небачена явка, без сумніву, наганялася прямими приписками. Все одно фантастична явка 123% є абсолютно неприродною.

Ліза Богуцька вважає, що зіграли свою роль і російські серіали, де показувалося красиве й багате російське життя: «При цьому „Левіафана“ не показували. Та й росіяни до Криму приїжджали, смітили грошима. Картинка така складалася, що в Росії все дуже добре. І основна маса зреагувала на це. Була ще ядерна група — тих, хто ні в чому не розбирається, але примкнув до більшості».

Рефат Чубаров обурився таким рівнем фальсифікацій результатів референдуму та зауважив що із кримських татар у ньому взяли участь лише 0,5% або близько 1 тисячі зі 185 тисяч, занесених у списки для голосування.

УНІАН дало детальніші дані: «Згідно з офіційним повідомленням, станом на 00:00 з Криму: явка виборців у Криму на 20:00 (22:00 за московським часом) склала 81,36%. Блоґер їеЬ-потад уточнює: „На 20-ту годину в Криму проголосували 1 млн 250 тис. 426 осіб. Це результат без урахування Севастополя“. <…> „З урахуванням Севастополя проголосували 1 млн 724 тис. 563 людини“, — додав голова комісії. Блоґер уточнює, якщо порахувати: 1724563 — 1250426 = 474137 осіб із Севастополя проголосували на референдумі»661.

Згідно з офіційними даними статистики, на кінець 2013 року населення Севастополя з урахуванням дітей, які не мали права голосувати, склало 385462 особи. Якимось дивним чином у Севастополі під час референдуму додатково з’явилися 88675 чоловік! 474137/385462x100% = 123%. Саме стільки, 123% севастопольців проголосували на референдумі!

На позачерговому пленарному засіданні ВРК прийняла постанову «Про незалежність Криму», за яку проголосували 85 депутатів:

«Верховна Рада Автономної Республіки Крим, виходячи з прямого волевиявлення народів Криму на референдумі 16 березня 2014 р., яке показало, що народи Криму висловилися за входження до складу Росії та, отже, за вихід зі складу України й за створення незалежної держави, керуючись Декларацією про незалежність Республіки Крим, прийнятою на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим 11 березня