Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Можливо, як ніхто не прийде тут по мене.

Заплющує очі і яку хвилину мовчить. Сестра Марта проходить парком від каплиці до тераси. Роксана бачить її і підкликає, кивнувши головою.

Роксана

(до Сірано)

Он Марта наша йде…

Сірано

(жваво, розплющивши очі)

Смиренниці привіт!

Марта підходить до нього.

Як очі опуска! Немов на світ Не хоче й глянути!

Марта

(підводить очі, усміхаючись)

Я…

(Бачить його обличчя і робить здивований рух.)

Ой!

Сірано

(тихо, показуючи на Роксану)

Тс! Це нічого!

(Голосно, фанфаронським тоном.)

А я скоромне їв!

Марта

Гаразд!

(Набік.)

Не видно цього! Блідий він з голоду.

(Йому тихо й швидко.)

У рефектар зайдіть. Звелю бульйону я міцного вам зварить.

Сірано

Так, так, зайду, зайду…

Марта

Розсудливі ви нині!

Роксана

(чув, як вони шепочуться)

Що там? Показує вона вам шлях спасіння?

Марта

Ні, пані.

Сірано

Справді-бо, чому сьогодні ви Не просвіщаєте моєї голови? До речі, хочу я дозволити сестриці…

(Робить вигляд, що шукає дотепу і знаходить його.)

За мене ввечері сьогодні помолиться.

Роксана

О!

Сірано

(сміється)

З подиву вона зробилася німа!

Марта

(кротко)

Я помолилася за вас би і сама.

Сірано

(звертаючись до Роксани, заглибленої у свою роботу)

Ну, вашому