Ярина Чорна - Пригоди бухгалтера Іри, Ярина Чорна

Вони з княгинею  дивилися на Іру, і ніяк не могли зрозуміти чи каже вона їм правду, але ж видно, що прийшли вони не за тим, щоб виясняти чи був в Іри магічний опік. Вони дивилися один на одного і ніяк не могли розпочати розмову, та все ж княгиня рішилася перша:

Рино, ти знаєш, що за лікарня в моєму маєтку?Лікарня для магів?Трохи не так,  це останній притулок для магів, які помирають. Це місце звідки тільки дорога на цвинтар.Лікарня останньої надії.Як гарно та влучно ти дала назву.Світи змінюються, а біль і горе кругом однакові.Ти вже мала справу з такими хворими? - княгиня ніяк не могла второпати про що говорить Іра.Ні, з такими не мала. Але дуже багато спільного між цими лікарнями. То що ви хотіли сказати мені?Дорене, не мовчи. Кажи, що хотів.Рино, я не маю права у вас щось просити, бо й так довіку в боргу. Але в лікарні залишилися тільки найсильніші маги, які роками терплять біль, слабші згорали за два-три роки. Я прийшов просити за них. Допоможіть їм, ми заплатимо вам багато грошей, або будемо у вашому розпорядженні все наше життя.

Іра сиділа і думала, рано чи пізно вони все рівно би прийшли. А може саме за цим вона опинилася тут? Можливо спадок Богів - це врятувати цих магів? А навіть, якщо ні, того врятувати життя магів вартує того.

Мені потрібна допомога, ви ж бачили, що одночасно лікувати і підтримувати життя мага дуже складно.Так, я бачила, що це вимагає багато сил, тому я підібрала тобі в допомогу найсильніших цілителів лікарні. З ними укладено магічну угоду про нерозголошення, весь решта персоналом ми відпустимо на вихідний. Можеш призначати дату.Завтра, давайте зробимо це завтра. Бо далі я б хотіла починати готувати дитячу кімнату.Про це навіть не хвилюйся. В тебе буде сотня найсильніших магів Екраїни, сто найсильніших родів Екраїни стане для тебе родиною.

В Іри набігли сльози , чужі люди будуть ближче і рідніше, ніж ті хто насправді мали бути поряд. Вона встала та пішла до води, щоб вмити сльози, княгиня підійшла та обійняла її:

Дитинко, хто ж тебе так образив? Не плач, я поруч. Ти не одна, якщо хочеш можеш переїхати до мене в маєток. Я була б тільки рада.Дякую, княгине. Але я залишуся тут. Мені тут добре. Ви йдіть, я хочу побути сама.

 

Вони пішли , а Іра залишилася сама і знову розплакалася, як же пережити цей біль . Як спасіння музика лунала з мобільного, то підносила її до неба, то опускала на землю. Так і заснула.

Зранку за нею приїхало знайоме таксі, так буде краще, ніхто не побачить як вона увійде в маєток, княгиня і це продумала.

На неї вже чекали, княгиня і генерал, а з ними з десяток магів. Привіталася без лишніх слів, їй допомогли переодягнутися в костюм, на обличчі надягнула маску, на голову шапочку, щоб приховати волосся. Все що вони побачать це її сонячні очі. Два поверхи лікарні, шістдесят палат. В неї не було розуміння, як це вона має зробити, але очі бояться, а руки роблять.

До кожної палати  з нею входило два цілителі якщо в палаті був один пацієнт, якщо в палаті було два пацієнти, то йшло чотири цілителі. Страшні опіки обличчя, тіла, море страждань і болю.

Палата за палатою, без перерви на обід та відпочинок . Остання палата на другому поверсі, княгиня сказала, що в ній лежить священик, який брав участь у боях, як звичайний солдат, він дослужився до рангу генерала, але завжди вважав себе простим священиком, його дуже поважали рядові солдати, і саме він взяв на себе всю магію, яка несла смертельний опік на їхні позиції. І справді в палаті лежав, ледве дихання відчувалося, дуже схожий на простого священика змучений від болю маг. Іра підійшла до нього ближче, щоб оцінити його стан, він перевів на неї погляд, очі його говорили за нього, він сприймав цей біль, як випробування його віри. Вона торкнулася до цього руки, сонячний промінь з її очей пройшовся по ньому, ніби зігріваючи його душу. Він посміхнувся, чим всіх здивував, бо за весь день ніхто з пацієнтів навіть не розмовляв, не те що посміхатися. Іра розв'язала всі магічні вузли, які стримували вивернуту шкіру, помалу все почало заживлятися. Священик взяв її за руку, і тихо сказав, але всі присутні почули:

Дитино небес, я вірив, що ти прийдеш. В мене було видіння, що дитина небес з сонячним очима врятує мене. Слава Богу.

 

І він заснув втомлений десятилітнім болем, а Іра вийшла з палати та сіла у крісло на коридорі. Замучена, стомлена, щаслива.