Ярина Чорна - Пригоди бухгалтера Іри, Ярина Чорна

Наранок задощило. Іра завжди любила дощ в горах, для багатьох ця погода причина сидіти вдома, але не для неї. Вона вдягла на себе дощовик, взула резинові чоботи, які так вчасно надіслала княгиня, і пішла гуляти. Але не лісом, а сільськими вулицями по яких котився дощ. Гори диміли, свіже повітря із ароматом хвої обвивало її терпким шлейфом.

Княгиня дала їй спокій, і вже тиждень не приходила, тільки телефонувала один раз на день. Іра записалася на прийом до лікарки, пора вже ставати на облік як майбутня матуся. Навіть не помітила як дійшла до Серця Вірени. Тут так все змінилося після її останнього візиту, ворота відчинені, на території порядок. А перед готелем багато автомобілів, невже в Ліди вийшло заспокоїти магію готелю? Стало цікаво. Вже хотіла зайти, але побачила як з воріт вибігає Ліда, закриваючи обличчя руками, Іра зрозуміла, що Ліда знову плаче тому тікає, щоб ніхто не бачив її очі. Ліда шмигнула в ліс, а Іра за нею, так вони пройшли метрів п'ятсот, аж поки Ліда не зупинилася до неї спиною та запитала:

Чого тобі треба? Чого ти переслідуєш мене?Я бачу, що тобі погано, хотіла допомогти, - відповіла чесно Іра.Мені нічого від тебе не треба. Йди собі.Я не можу тебе тут залишити, твої очі. Їх ніхто немає бачити.Що? Звідки ти знаєш про мої очі?У нас є спільна знайома - мусила збрехати Іра.Ти знаєш Іру?Так, я від неї. Ходи зі мною, в мене тут неподалік будинок. Заспокоїшся, а потім повернешся в готель, або залишишся в мене.Добре, ходи до тебе - відповіла їй Ліда , витираючи свої срібні очі.

 

Дівчата пішли разом через ліс, щоб ні на кого не натрапити. Від готелю через ліс до будинку вийшли за хвилин п'ятнадцять, в дорозі познайомилися, точніше Ліда познайомилася з Риною.

В будинку заварили чаю, взяли печиво та цукерки всілися на килимі у вітальні, влаштували собі імпровізовану чайну церемонію, оскільки обидві землянки то швидко знайшли спільну мову, так ніби знайомі дуже давно.

А в тебе милий будинок, тут дуже затишно і спокійно. Так наче на Землі - вела бесіду Ліда, - ти сама тут живеш?Так помітно?Так, і відчутно. Окрім тебе і твоєї майбутньої дитини тут ніхто не живе, але до тебе часто приходить в гості поважна магеса.Ти це все відчуваєш?Так, а ще я відчуваю, що тобі болить душа.Хвати про мене, ти краще розкажи, що там твій готель, я бачу вже навіть постояльці є.Вже тиждень приймаємо перших гостей, магія заспокоїлася, майже всі номери зайняті.А що сталося, чому ти плакала?Він, він нічого не розуміє, думає що все в його владі..

Ліда , ще хотіла щось сказати,  але їх перебив гучний гуркіт у ворота, дівчата переглянулися, навіть трохи настрашилися. Вийшли на подвір'я, підійшли до хвіртки, Іра її відчинила. У хвіртці стояв розлючений Георг, серце впало в п'яти, невже знайшли. Але він дивився на Ліду, і йому аж скули ходили від злості. 

Ліда, я тебе шукаю годину. Ти чого втекла? В мене немає часу на твої дитячі витівки. А ти хто?- випалив він спочатку претензії до Ліди, а потім до Іри.Я подруга Ліди.І коли ж ти встигла обзавестися подругою?Це не ваша справа Ваша величність.Ліда, по-моєму в тебе взагалі немає розуміння про те як ти себе маєш вести.

Іра подумки посміхнулася, таточко пропав, він ще цього не усвідомлює.

І чому я не зміг зайти на подвір'я, в цій країні для мене немає закритих дверей?Мабуть є, якщо ви не змогли зайти- спокійно відповіла Іра.То я зайду зараз на подвір'я?Ні, я не дозволяю вам переступати поріг.Як ти смієш таке мені казати.

Його очі почали світитися сонячною магією, але позаду нього підійшла княгиня з магом, якого лікувала Іра і звернулася до нього 

 

Ваша величність,  доброго дня вам.

Він від несподіванки здригнувся та оглянувся назад

Княгиня,  генерале? - він оглядав Іриних гостей- генерале Дорене? Ви на своїх ногах , я не вірю своїм очам.Так Ваша величність, я здоровий. Ось прийшов до своєї спасительниці особисто подякувати. - і генерал перевів погляд на Іру.

Георг також перевів свій погляд на Іру,  вона відчувала,  як він пробує її просканувати, але його магія впиралася в невидимий бар'єр, зробив кілька невдалих спроб,  від чого його злість і цікавість зростали з геометричною прогресією. 

То як звати спасительницю?- запитав Георг.Я Рина, приємно познайомитися Ваша величність.Отже це ваша нова цілительниця. А ліцензія є?Ваша величність, ви ж чудово знаєте, що в моїй лікарні працюють тільки ліцензовані цілителі, - відповіла за Іру княгиня. - так співпало, що в нас по сусідству поселилася така чудова дівчина. Але давайте або пройдемо до мене в маєток, або до Рини. Зверніть увагу на те що вона в особливому стані.

Георг перевів погляд на живіт Іри, потім на подивився в її очі. Вона відчула батьківське тепло, його біль за втратою. І він також побачив біль в її очах. 

Ви самі тут живете, Рино?Так.А де батько?Не тут. І це тепер немає значення.

Він задумався, а потім звернувся до Ліди. 

Пішли, бо в нас дуже важливі гості в готелі, без тебе не обійдуться.

І він розвернувся нічого не сказавши пішов на стежку, що вела до готелю, а Ліда стиснувши плечима, чмокнула Іру в щічку та пішла в навздогін. 

Іра запросила гостей до будинку, бо для чогось вони прийшли до неї. Княгиня допомогла прибрати з килиму посуд, позбирала обгортки від цукерок. А потім всі розсілися на дивані. Іра чекала від них нові прохання. 

Рино, це мій друг генерал Дорен, це ти його врятувала від вірної погибелі.Дуже приємно, пане генерале.Рино, такий біль, який я терпів всі ці роки, можна хіба порівняти з горінням у вогні. Ти навіть не уявляєш, що це таке.Ні, пане генерале я знаю який біль ви терпіли. Мені прийшлося також з таким болем тиждень жити. Ніяка магія його не може притупити.