Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Добродію!

Роксана

(усміхаючись)

Про злигодні свої прошу вас розказати, – Я зараз…

Рагно

Пані… Я…

Роксана виходить, не слухаючи його. Підходить Ле Бре.

СЦЕНА III

Ле Бре, Рагно.

Рагно

Що ж, може, турбувати Не слід її тепер, – і вам я розповім Про випадок лихий, що впав, неначе грім, На пана Сірано. Заходжу я по нього, Виходить з дому він… Ніде нема нікого – І раптом… випадок це, може… із вікна Колода падає на бідного страшна!

Ле Бре

Які негідники!

Рагно

Біжу – передо мною Лежить з розбитого жахливо головою Поет наш люблений…

Ле Бре

І що ж? Умер? Живий?

Рагно

Живий. Додому я завіз його мерщій, – О, треба бачити оту кімнату вбогу!

Ле Бре

Він тяжко мучиться?…

Рагно

Не чує він нічого, Бо непритомний він.

Ле Бре

А лікар? Лікар був?

Рагно

Насилу лікаря якогось я добув, Що зглянувся на нас…

Ле Бре

Ох, Сірано коханий! Потаїмо ми це тим часом від Роксани. Що ж лікар той сказав?

Рагно

Сказав, що може світ Наш друг покинути… Гарячку, менінгіт Пророкував йому… Ходім мерщій до нього, Бо при нещасному немає ж там нікого, А тільки встане він – надіям край усім!

Ле Бре

(ведучи його праворуч)

Не гаймо ж часу ми. Каплицею пройдім!

Роксана

(з’являється на терасі і бачить, як Ле Бре йде колонадою, що веде до каплиці)

Месьє Ле Бре!

Ле Бре і Рагно побігли, не відповідаючи.

Пішов, не кажучи і слова! Мабуть, із тим Рагно історія чергова! СЦЕНА IV

Роксана сама, потім на хвилину сестри.