Kara Star - Світ моїх фантазій, Kara Star

Яке щастя...

Він дозволив...

Шкода, що запізнився трішки...

Темнота знову накрила мене з головою...

Як це взагалі відбувається?

Я ж старалась не нервуватися...

Напевно, тепер все залежить не від мене, а від хвороби...

Я б нічого забороненого і не робила...

Просто посиділа би з ними в компанії...

Порозмовляти би, випили, насолодились моментом, даним Господом Богом...

Після певних моментів в нього можна й повірити, але в кінці мучить питання: «Навіщо так знущатись? Так мучити мозок, щоб зрозуміти дії цих невгамовних людей... Зрозуміти Кеншіна... Чому він просто не міг у спокої прийняти той факт, що я йду проводити час із друзями? Чому...»

Багато питань...

Вони недоречні в дану секунду...

Смуга веде до воріт...

Воріт в пекло чи рай...

Дідько!

Я не хотіла помирати!

Стільки планів...

Стільки книг...

Недописаних...

Через людей, через те, що брала все близько до серця, я власноруч відмовилася від прекрасного насолодження, яке б могла подарити собі сама, нехай навіть за тим написанням історії.

Можливо, нікому не потрібної...

Але потрібної мені!

Я все зламала...

Сама...

Через них...

Через те, що просто вслухалася...

А мала робити по своєму.

Я завжди мала слухати тільки себе.

В егоїзмі є своя доля правильності.

Егоїзм — це життя.

Я його погубила.

~THE END~