Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

class="calibre1">термінали.

Голден і Наомі обмінялися ще одним, менш таємничим

поглядом і дістали планшети. Еймос і Алекс уже читали свої.

Погляд Міллера вихопив червоно-зелену рамочку, що могла

означати або повідомлення найвищого пріоритету, або різдвяну

листівку. Якусь мить усі мовчали, поринувши в читання. Тоді

Еймос присвиснув.

— Етап номер три? — запитала Наомі.

— Щось мені це не до густу, — мовив Алекс.

— Дозволите поцікавитися, про що ви? — втрутився Міллер.

Голден підштовхнув свій термінал через стіл до Міллера.

Закодоване текстове повідомлення надійшло зі станції Тайко.

СПІЙМАЛИ КРОТА НА СТАНЦІЇ ЗВ’ЯЗКУ НА ТАЙКО. ПРО ВАШУ ПРИСУТНІСТЬ

ТА МЕТУ ВІЗИТУ СТАЛО ВІДОМО ТРЕТІМ ОСОБАМ НА ЕРОСІ. БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ.

— Пізно вже, — прокоментував Міллер.

— Читай далі, — запропонував Голден.

КЛЮЧ ШИФРУВАННЯ КРОТА ДАВ ЗМОГУ ПЕРЕХОПИТИ СХОВАНЕ В ІНШІЙ

ТРАНСЛЯЦІЇ ПОВІДОМЛЕННЯ З ЕРОСА П’ЯТЬ ГОДИН ТОМУ. ОСЬ ТЕКСТ

ПОВІДОМЛЕНЯ:

ГОЛДЕН УТІК, АЛЕ В НАС ЗРАЗОК МАТЕРІАЛУ. ПОВТОРЮЮ: ЗРАЗОК У НАС.

ПЕРЕХОДИМО ДО ЕТАПУ НОМЕР ТРИ.

— Здогадуєшся, про що вони? — запитав Голден.

— Ні, — відповів Міллер, штовхаючи термінал назад до

Голдена. — Хіба що... якщо зразок матеріалу — це тіло Джулі.

— Гадаю, ми можемо припустити, що так і є.

Міллер заходився стукати пальцями по столі, несвідомо

копіюючи Голденів ритм і прокручуючи комбінації в мозку.

— Та штука... — сказав, — біологічна зброя, чи що воно таке.

Вони посилали її сюди. І тепер вона тут. Гаразд. Але нема

причин знищувати Ерос. Для війни з нього користь невелика, якщо в тебе є Церера, Ганімед або суднобудівні доки на

Каллісто. І якщо дуже хочеш знищити, є простіші способи.

Підірви на поверхні термоядерну боє головку, й астероїд

розколеться, наче шкаралупа.

— Це не військова база, але транспортний центр, — заперечила

Наомі. — Який, на відміну від Церери, не контролює ОПА.

— Тоді ту заразу транспортують, — відповів Голден. — Вони

використають зразок, щоб заразити свою первинну ціль, якою б

вона не була, і ми вже нічого з тим не зробимо, щойно вони

вилетять зі станції.

Міллер похитав головою. У ланцюжку висновків було щось

неправильне. Він щось пропустив. Уявна Джулі з’явилася біля

дальньої стіни, але білки її очей були чорними; з них виповзали

чорні волокна і струменіли вниз по щоках, наче сльози.

«Що переді мною, Джулі? Я щось бачу, але не знаю, що саме».

Вібрація була слабкою, ледве помітною — легшою за

гальмування вагона метро. Дзенькнули кілька тарілок; по каві

у філіжанці Наомі розійшлися концентричні кола. Усі

відвідувачі готелю замовк ли на мить колективної паніки —

тисячі людей в один момент усвідомили власну спільну

вразливість.

— Ну гара-а-азд, — протягнув Еймос. — А це ще що за чорт?

А тоді оглушливо заверещала сирена тривоги систем

життєзабезпечення.

— Або «етап номер три» означає щось зовсім інше, —

Міллерові довелося перекрикувати гамір.

* * *

Неможливо спроєктувати систему загального сповіщення, яка

звучала б виразно. Один і той самий голос лунає одночасно

з терміналів і динаміків, що можуть розміщуватися за метр один

від одного, а можуть бути рознесені на максимальну відстань, яка ще дозволяє їх почути. Доводиться враховувати ефект

реверберації — штучного відлуння. Саме тому голос повідомляв

про аварію, дуже чітко вимовляючи й відокремлюючи одне від

одного слова.

— Увага, увага! На станції Ерос запроваджено тимчасовий

карантин через надзвичайну ситуацію. Усі мешканці станції

повинні негайно спуститися до рівня казино та пройти

в радіаційні укриття. Просимо виконувати всі накази персоналу

станції. Увага, увага! На станції Ерос запроваджено

тимчасовий...

Зациклене повідомлення буде повторюватися вічно, якщо

зупинки не запрограмовано — навіть коли усі чоловіки, жінки,

діти, тварини й комахи на станції зійдуть на куряву та водяну

пару. Це — найгірший сценарій. Міллер діяв так, як навчило

його усе життя всередині наповненої