Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

помічницею — чудовий прояв здатності людей за мить

передавати одне одному набагато більше інформації, ніж

можливо словами. Міллер не знав їх достатньо довго, аби

розкодувати їхню комунікацію, але припускав, що вони обоє

налаштовані скептично.

У них були на те причини. Міллер перевірив баланс на картці, перш ніж запросив їх на розмову. Залишалося достатньо на ще

одну ніч у готелі або на ще одну хорошу вечерю — щось одне

з двох. Утім, він витратив усе на третій варіант: дешевий

сніданок,

якого

Голденова

команда

не

потребує

і,

найімовірніше, не оцінить. Усе, щоб їм сподобатися.

— Хочу пересвідчитися, що абсолютно точно тебе зрозумів, —

сказав Голден, коли здоровань — Еймос — повернувся до

столика з бейґлом у руці й зайняв місце поряд із ним. — Ти

стверджуєш, що поки я не пущу тебе на свій корабель, твій

друзяка-коп триматиме нас тут? Це шантаж.

— Здирництво, — поправив Еймос.

— Що? — перепитав Голден.

— Це не шантаж, — пояснила Наомі. — От якби він погрожував

оприлюднити інформацію, яку ми хочемо приховати, — це був

би шантаж. А просто погроза — це здирництво.

— Ні те, ні інше, — заперечив Міллер. — Не чіпати вас на

станції, поки триває розслідування? Будь ласка. Залишати

юрисдикцію — зовсім інша справа. Я не в змозі вас тут тримати, так само як і відпус тити. Просто прошу підкинути, коли ви

вилітатимете.

— Нащо? — поцікавився Голден.

— Бо ви летите до астероїда Джулі.

— Припускаю, там нема порту. Куди ти вирушиш потім?

— Я не дуже довіряю довготерміновим планам. Поки ще жоден

не справдився.

— Ха, можу зрозуміти, — пирхнув Еймос. — Відколи це все

почалося, нас трахнули вісімнадцятьма різноманітними

способами.

Голден опустив долоні на стіл. Один палець вистукував

складний ритм на бетонній стільниці, пофарбованій під дерево.

Це був кепський знак.

— Ти виглядаєш... ну, як розчарований життям і озлоблений

старигань. Утім, я останні п’ять років працював на водовозі. До

таких, як ти, я звик.

— Але... — Міллер підвісив це слово у повітрі.

— Але в мене останнім часом часто стріляли, і вчорашні

автомати були найменш смертоносними з усього, з чим

довелося мати справу. Не пущу на корабель нікого, кому не

довірив би свого життя, і з тобою я практично не знайомий.

— Я можу роздобути гроші, — сказав Міллер, поки його живіт

провалювався кудись униз. — Якщо справа у грошах, то владнаю

це.

— Я не про ціну торгуюся, — відповів Голден.

— Роздобути гроші? — Наомі примружилася. — «Роздобути»

в тому значенні, що ти їх не маєш?

— Тепер невеликий дефіцит. Тимчасовий.

— Прибуток? — допитувалася Наомі.

— Радше стратегія, — відповів Міллер. — При портах завжди

крутяться незаконні схеми. Тут теж таке є. Тоталізатори, бої без

правил, усяке. В більшості з них результат підлаштовано. Так ти

можеш підкупити копа, не підкуповуючи копів.

— Отже, твій план?.. — недовірливо перепитав Голден. —

Позбирати поліційні хабарі?

За столиком під протилежною стінкою ресторану солодко

позіхала повія в червоному пеньюарі. Клієнт, який сидів

навпроти неї, насупився.

— Ні, не так, — неохоче зізнався Міллер. — Я граю

в тоталізатор. Коли заходить коп, він робить ставку, яка точно

виграє. Копа я впізнаю. І організатори впізнають, бо саме його

і треба підкупити. А ставки варто робити проти грошовитих

туристів, які шукають гострих відчуттів у нелегальних азартних

іграх.

Уже навіть пояснюючи свій задум, Міллер усвідомлював, наскільки непереконливим той видається. Алекс, пілот, підійшов та сів поруч із Міллером. Від його філіжанки з кавою

війнуло їдким кислим ароматом.

— Про що домовляєтеся? — запитав Алекс.

— Ні про що, — відповів Голден. — Не було про що

домовлятися раніше, і зараз нема.

— На практиці все простіше, ніж здається, — сказав Міллер із

удаваним ентузіазмом, коли раптом дзенькнули чотири