Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

Нарешті Голден порушив тишу:

— Зараза з Феби. У когось якісь ідеї?

— На Фебі була наукова станція, — пояснив Міллер. — Доступ

тільки внутрішніх планет, поясан не пускали. На неї напали.

Купа трупів, але...

— Вона пише про човник, — розмірковувала Наомі. — На

«Скопулі» човника не було.

— Мав бути інший борт, — озвався Алекс. — З нього і човник.

— Гаразд, — мовив Голден. — Їх забирають на інший корабель, там усі підхоплюють заразу з Феби, і решта екіпажу... не знаю.

Помирає?

— Вона тікає з того корабля й усвідомлює, що заражена сама, вже на човнику, — підхопила Наомі. — Прибуває сюди, посилає

звіс точку Фредові й умирає від зарази в готельному номері.

— Але у слизі не розчинилася, — резюмував Голден. — Її

просто дуже... не знаю. Оті всі трубки і нарости. Що це за

хвороба така?

Питання зависло в повітрі. Й усі знову мовчали. Голден

припус кав, що всі думають про одне. У тій готельній кімнаті

вони нічого не торкалися. Це гарантувало їм безпеку? Чи вони

також підхопили заразу з Феби, чим би вона не була? Джулі

писала, що вона анаеробна. Голден був майже впевнений, що це

означало, ніби її неможливо підхопити повітряним шляхом.

Майже впевнений...

— І що робимо зараз, Джиме? — запитала Наомі.

— Як щодо подорожі на Венеру? — голос Голдена пролунав

пронизливіше і напруженіше, ніж він сподівався. — На Венері

нічого не відбувається.

— Серйозно.

— Гаразд, серйозно. Гадаю, Міллер переповідає своєму другу-поліціянтові ту історію, і ми вшиваємося з цього бісового

астероїда. Це біологічна зброя, так? Хтось краде її з марсіянської

лабораторії, розпилює під куполом, і за місяць кожна людина

в зоні досяжності мертва.

Еймос видав нерозбірливий звук, уриваючи Голдена.

— Кеп, тут не все гівно докупи ліпиться. Яким чином, наприклад, це стосується нападів на «Кент» і «Доннаджер»?

Голден подивився на Наомі й відповів:

— Але тепер у нас є місце, де ми можемо пошукати відповіді, еге ж?

— Точно, — відповіла вона. — BA834024112. Це назва

астероїда.

— І що там може бути? — поцікавився Алекс.

— Якби я любив битися об заклад, то побився б на те, що там

корабель, із якого вона втекла на човнику, — відповів Голден.

— Вірогідна версія, — погодилася Наомі. — На карті Поясу

позначено кожен астероїд. Якщо хочеш щось заховати —

припаркуй на стабільній орбіті навколо якого-небудь із них, і завжди зможеш знайти.

Міллер повернувся до Голдена — обличчя змарніло ще більше.

— Якщо ви туди, я хочу з вами.

— Навіщо? — здивувався Голден. — Без образ, друже, але ти

вже знайшов свою дівчину. Справу закрито, хіба ні?

Міллер дивився на нього, стиснувши губи в тонку лінію.

— Нова справа. Тепер розшукую її вбивць.

Розділ двадцять шостий. Міллер

–Твій коп-друзяка заблокував наш корабель, — сказав

Голден. Здавалося, він розлючений.

У готельному ресторані було повно люду. Повії, котрі

закінчували зміну, туристи та бізнесмени, які починали зміну, —

всі юрмилися коло дешевого буфета, підсвіченого рожевим.

Пілот та здоровань — Алекс і Еймос — стояли в черзі, прикипівши поглядами до останньої булочки-бейґла. Наомі

сиділа поруч із Голденом, схрестивши руки на грудях і чекаючи, поки філіжанка несмачної кави перед нею вистигне.

— Ми декого вбили, — лагідно пояснив Міллер.

— Я думав, твоє секретне поліційне рукостискання нас витягло

звідти. То чому ж мій корабель досі заблоковано?

— Пригадуєш, Сематімба просив нас не залишати станцію, не

попередивши його?

— Пригадую, що ти домовлявся про щось таке. Але не

пригадую, щоб я погоджувався.

— Слухай-но. Сематімба триматиме нас тут, поки не

впевниться, що його не звільнять за те, що він нас відпустив.

Щойно переконається, що його дупа прикрита, відразу ж

прибере блокування. Тож краще обговорімо те, як мені

орендувати койку на твоєму кораблі.

Джим Голден обмінявся