Стефані Маєр - Аптекар

Вона покотила візок у порожній прохід між стелажами — цього ранку ніхто не обирав листівок на день народження чи офісного приладдя — і зняла ковпачок зі шприца в кишені. Голочка була дуже тоненька й не залишила по собі майже жодного сліду, коли Алекс встромила її у пляшку із соком, просто під кришечкою, що відкручується. Тілом вона розвернулась до листівок, немов шукала ідеальну чуттєву фразу. Зробивши справу, вона схопила блискучу вітальну листівку яскраво-рожевого кольору й поклала у візок. Можливо, подарує її Кевінові, коли той виконає свою місію. Такі блискітки, як на листівці, не відмиваються кілька днів.

Вони з Барнабі називали цю суміш просто — «Серцевий напад», бо саме це вона спричиняла. Часом після допиту відділ прагнув позбавитися суб’єкта так, щоб усе мало цілком природний вигляд. За три години «Серцевий напад» розпадався на продукт обміну речовин, який майже неможливо відстежити. Чоловік такого віку, як Карстен, у його фізичному стані, який працює з підвищеним стресом, — що ж, Алекс дуже сумнівалась, що хтось надто прискіпливо перевірятиме причину смерті, принаймні спочатку. Певна річ, якби він мав двадцять п’ять років і бігав марафони, така смерть мала б підозрілий вигляд.

Алекс пішла до пекарні, розташованої біля касирів, звідки могла безперешкодно спостерігати за людьми, які стояли в черзі на касі. Хвилин із десять вона вдавала, що вагається, обираючи між багетом і чіабатою, аж ось нарешті з 19-го ряду показалась господарка і стала в чергу. Алекс, жбурнувши у візок багет, стала в чергу поруч.

Зараз завдання було непростим. Їй треба було йти досить близько біля жінки, коли вони виходили з крамниці. Непримітний чорний седан Алекс стояв просто біля мінівена. Поки жінка викладала покупки, Алекс збиралася з повними руками покупок впасти на бампер мінівена. Залишити її сік ззаду авто буде неважко. Сподівалась, поцупити пляшечки із соком вона зможе, утім, навіть якщо не вдасться, на думку Алекс, хатня працівниця все одно поставить їх у холодильник, навіть якщо їхня кількість буде іншою.

Алекс спостерігала за стрічкою конвеєра поруч, ще раз перевірила, що сік на місці. Помітивши те, що хотіла, хутко відвернулась.

Коли її власна покупка пройшла крізь сканер, вона насупилась. Чогось бракує. Чомусь не збігається з тим, що вона набрала в уяві. Вона знову поглянула на іншу стрічку конвеєра, намагаючись знайти, що не так.

Пакувальник складав у пакунок дитячий сніданок «Лакі Чармз». Хатня господиня ніколи не купувала Карстенові таких сухих сніданків, принаймні наскільки Алекс помітила раніше. Карстен є людиною звички, тож щоранку їв однакові сніданки з високим вмістом харчових волокон. Солодкий зефір з пластмасовими іграшками не його modus operandi.

І знову зиркнула, опустивши голову. Звичайна кава в зернах, знежирені вершки, двісті п’ятдесят мілілітрів знежиреного молока й півтора літра незбираного молока, пачка вафель «Нілла».

— Паперовий чи поліетиленовий? Пані?

Алекс швидко знову зосередилась, відкривши гаманець, добула три двадцятки.

— Паперовий, будь ласка.

Хатня працівниця завжди носила в паперовому.

У неї думки йшли обертом, поки вона чекала решту.

Можливо, хатня працівниця купила продуктів для себе, коли пішла скуповуватись для Карстена? Але якщо вона купила собі молока, тоді їй довелось би ставити його у холодильник у Карстена, а потім забирати, коли йтиме додому, щоб не зіпсувалось через спеку. А раніше вона цього ніколи не робила.

Чи Карстен чекав гостей?

У Алекс незручно калатало серце, поки вона йшла слідом за жінкою крізь автоматичні двері, тримаючи обидва пакунки у лівій руці.

Треба, щоб Карстен наодинці смакував той апельсиновий сік із пляшки. А що, як якийсь друг візьме пляшку? Друг, якому справді двадцять п’ять і який бігає марафони? Тоді її замах стане очевидним. Карстен змінить звички, нашпигує систему безпеки. І він, безсумнівно, здогадається, що це Алекс. Що вона жива й десь поруч.

І полювання розпочнеться знову, ближче, ніж будь-коли.

Чи варто їй покластись на випадок? Улюблений сік Карстена. Він, найімовірніше, не частуватиме ним нікого. Але що, як?

Поки її мозок перебирав імовірності, дрібничка, неістотна інформація, — чи принаймні такою вона її вважала — вигулькнула в її голові, пропонуючи новий шанс.

Зоопарк. Донька без угаву розповідала про зоопарк. Ціла купа дзвінків щодня, часом по кілька годин. А що, як Ерін Карстен Бойд не завжди була такою близькою з батьком? А що, як Алекс, якій кортіло натрапити на важливі дзвінки, перемотала життєво важливу інформацію — як-от візит доньки та онуки? Вашингтон відомий своїм зоопарком. Саме в таке місце ведуть онуку, яка живе за містом. Достоту як «Лакі Чармз» — ідеальний сніданок, який дідусь, потураючи онуці, мав би напохваті їй на сніданок.

Алекс зітхнула швидко, але глибоко.

Вона не може наражати на небезпеку отруєння дитини.

І що тепер? Кавові зерна? Але ж і Ерін каву питиме. Можливо, потрібен інший токсин, щось штибу сальмонели?

Вона не може чекати, поки родина розійдеться по домівках. На той час Діверза та Пейса вже буде вбито — якщо вони вже не мертві, — і Карстен буде в бойовій готовності. Це її єдиний шанс опанувати паніку. Усього шість пляшок соку, лише одна з них отруйна, отже… найімовірніше їх вип’є Карстен… навряд, щоб вона зашкодила дитині…

Ууу, — простогнала вона подумки, уповільнюючи крок. Вона знала, що не діятиме. І не могла повернутись у його улюблену літню кав’ярню, аби додати ще один інгредієнт йому в локшину з куркою та пармезаном; він, безперечно, позбавився цієї звички після того, як вона там зустрілася з ним. Вона тепер має зважитись на щось по-справжньому небезпечне, як-от позичити в Деніела авто та гвинтівку й застрелити Карстена крізь вікно в його кухні. Імовірність того, що її впіймають і вб’ють, буде значна, набагато вищою, ніж вона загадувала.

Кевінові вона стане огидною. У її переліку тільки одна особа, а вона вже все зіпсувала. І вона не може ображатись на таку реакцію. Вона сама собі теж огидна.

Немов читаючи її думки, у цю мить зателефонував Кевін. Вона відчула вібрацію в кишені, а потім, діставши телефон, прочитала номер. Клацнувши «Відповісти», вона приклала телефон до вуха, але нічого не відповіла. Вона досі надто близько йшла біля працівниці й не хотіла, аби та, почувши її голос, повернулася, ще раз, ближче, розглядаючи жінку, яка йде за нею, мов тінь. Можливо, господиня досі є її пропуском. Алекс не могла дозволити, аби її помітили.

Алекс чекала, поки Кевін нагримає на неї, інтуїтивно відчувши, що вона схибила.