Степан Дмитрович Ревякін - Гуляйполе

не писати, доки не розберемося самі, чого хоче Григор'єв, за кого і проти кого він виступає сьогодні і виступатиме завтра. А відповідь Каменєву дати, не зволікаючи, але не підлабузницьку, а гідну честі нашого повстанства.

Вже коли Аршинов і Веретельников виходили з кабінету, "батько", все ще переварюючи у мозку зміст більшовицької телеграми, сказав:

— А Каменєв, як і мудрий Ленін, все ще думає, що Україна — це продовження території Росії, а тому й запитує, чи ми підемо з робітниками і селянами всієї Росії. Як наче не бачить і не чує, що ми воюємо за свою землю, за свій народ.

Прийшов Нестор додому пізно і якийсь в'ялий, мабуть, виснажений морально і фізично. На людях він завжди і за будь-яких обставин був, наче заведена годинникова пружина, а вже вдома прагнув щонайшвидше розслабитися, тож ліг на ліжко, не роздягаючись, і заплющив очі. Зайшла Галина. Вона, навпаки, бадьора, весела й повнокровна. Її жагучі циганські очі масно пожирали Нестора.

— Ти б скинув чоботи, роздягнувся. Нюся зарум'янила в печі такого смачного гусака! Повечеряємо — де й сили візьмуться.

Чоловік підкорився. За вечерею випив склянку горілки, і дійсно тіло налилося міццю. Це нараз відчула Галина, нашвидкуруч роздягнулася і, залишившись у чім мати народила, погасила світло — і гайда під ковдру до Нестора. А насолодившись ним досхочу, розляглася, мовби кішка на вранішньому сонці, від задоволення потягнулася й заспокійливо стулила очі. Про щось приємне і цнотливе мріяла. І тільки пізніше спустилася думками зі своїх безтурботних небес на грішну землю й поцікавилася в чоловіка:

— І що вирішили робити з Григор'євим?

Нестор добре знав ставлення своєї дружини до цього отамана.

Галині подобалося, що від Матвія віє духом запорозького козацтва: він ладен вмерти за волю України, за все українське та й сам не лише душею, а й усією своєю зовнішністю нагадував типового козарлюгу періоду Хмельниччини. А як гарно співав козацьких пісень!.. Голос у нього дзвінкий, як у мідних труб, без будь-якого фальшу. Як заспіває, бувало:

Ой на горі та женці жнуть, А попід горою Яром долиною Козаки йдуть. Гей, долиною, гей, широкою, Козаки йдуть,

то аж шибки дрижали у вікнах і блимали, мало не гаснули лампи.

Галина вже не раз зустрічалася з Григор'євим, і завжди вони розлучались, як щирі друзі й політичні однодумці. Кузьменко могла впливати на Матвія й навіть підігрувати йому, коли це необхідно було. Баба хитра! Її політичну, вірніше, дипломатично-жіночу обачність давно помітив Нестор і саме такою вона йому полюбилася. Деякі нашіптувачі вже натякали Нестору, що він під впливом "матінки" Галини все нижче скочується від комуно-анархізму до українського буржуазного націоналізму. Особливо Махна дошкуляло оте слово "буржуазного", бо він ненавидів буржуїв та поміщиків усіма фібрами свого єства. Все інше, тобто "український націоналізм" він дійсно почав сприймати цілком спокійно. А втім, чому "почав"? Адже в душі він завжди був українцем і, ясна річ, націоналістом, тобто, патріотом України і всього українського. Це лише так, для красного слівця, для всяких там безбатченків Воліних (Ехенбауманів) та Леніних (Ульянових) він був інтернаціоналістом та комуністом-анархістом. А особисто для себе, для України він — український націоналіст ще задовго до знайомства з Галиною Кузьменко. Інакше він ніколи не зійшовся б з нею, не пов'язав би свою долю з її. А чому насправді так активно й безапеляційно бореться з Грушевським, Петлюрою, Скоропадським, Григор'євим та іже з ними, що відкрито себе іменують націоналістами, борцями за волю України? Та якби вони говорили лише про це, але ж вони прагнуть стати вождями нації!.. Знайшлися вожді!.. Хіба вони не розуміють, що вождем нації може бути лише той, за ким іде весь народ? А за ким нині йдуть українці? Звісно, за ним, Нестором Івановичем Махном, якого всі, від малого до старого, називають своїм "батьком". А главою у сім'ї дружній, щасливій має бути лише один. Усі інші, хто претендує на таку посаду, мають бути усунені... Нестор ще не думав, яким чином має бути усунений кожний, хто стоїть на його шляху до найвищої мети. Але чітко вже знав, що це питання може вирішуватися в кожному окремому випадку по-різному і залежно від обставин.

Кузьменко відчула, що подальша доля Григор'єва, її однодумця, котрий зазіхнув на трон вождя нації, тепер у руках Нестора Махна і лише в його руках. І якщо найближчим часом Матвій не зречеться добровільно від своїх домагань на першість у повстанському русі України, то "батько" його суворо покарає. А тому зараз, коли відповідь Нестора на поставлене Галиною запитання дещо забарилася, жінка вирішила ще раз спитати чоловіка про це ж саме, але трохи інакше:

— І що ж ти вирішив робити з Григор'євим?

"А-а, — подумав Нестор, — нарешті ти зрозуміла, що у цій ситуації все залежить не від більшовиків, а особисто від мене!"

Подумав це і відповів:

— Приховувати від тебе, Галю, нічого не буду: він сам лізе під мою кулю. Коли не зникне з моєї дороги сам, доведеться його