Kara Star - Світ моїх фантазій, Kara Star

Кутики котячих устів піднялися, побачивши напроти того, хто своєю відсутністю не давав душі спокою і тільки кішка готова була пригнути на рідне тепле місце, Хазяїн холодно заговорив:

— Я тобі не був потрібен, коли ти мовчки щезла з мого життя. Тепер мені не потрібна ти. 

Опустивши голову, кішка розвернулася та повільно, перебираючи лапками по крижаному снігу, подалася геть з місця, від якого завжди пахло теплом, спокоєм та мелодійним існуванням. 

Заскочивши на дах одноповерхового будинку, вона розумно поглянула у темряву неба, зрозумівши всі свої помилки. 

«Маючи одне, не бігай за іншим. Бо втратиш обох й залишишся наодинці зі своїми здогадками та нав'язливими думками».

Прочитавши свою казку на сцені для дітей та отримавши шанування малих і їх батьків, я спустилася зі сцени, подякувавши.

Вийшла на вулицю вдихнути на повні груди атмосферу зими і подумки похвалити себе за те, що впоралася. Що не кинула талант, через негаразди у житті, що продовжила свій письменницький шлях, ще й в компанії маленьких людей, які в процесі росту й шукають себе в цьому світі, але...

— Як ти там, Хазяїне? — промовила я до неба, вкритого білим простирадлом, згадуючи теплі моменти, які залишаться тільки в пам'яті самотньої кішечки. 

— Я добре. — промовив Марс так близько біля мене, а я здригнулася, — Ти молодець. Просунулась дальше. Що стало твоєю мотивацією?

— Діти...

— Ти ж їх так не любила.

— Не любила, поки не подивилась на них під іншим кутом. Тепер я бачу в них себе – малечу, яка не знає куди податися і хапається за все, тільки б не залишитися одною. Я хочу їм допомогти знайти свій шлях. Або хочаб направити стрілку. А ти... Що тут робиш?

— Прийшов за своєю мотивацією... Жити. — хлопець різко пригорнув мене у свої теплі обійми, що підвищують шкалу жари у моїй душі та бажання йти далі через всі негаразди, якщо поруч буде він.

~ THE END ~