Влад Вірт - Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт

А от їх ватажки, гнорли, володіють дуже неприємним умінням, здатним впливати на розум, і для захисту від цього впливу потрібно підіймати  ментальну силу. Тільки от жодна навичка в мене на неї не зав’язана. Той самий Мірг, що досягнув тринадцятого рангу, цілком успішно протистояв ментальному впливу без вкладання додаткових одиниць посилення. 

Тоді, може звернути свою увагу на регенерацію? Зараз вона дорівнює сотні й вже наочно демонструє свою ефективність. Отримані в бою неглибокі порізи самостійно затягуються за десять хвилин, а в разі  серйозної рани, звісно за умови своєчасної медичної допомоги, у мене був доволі високий шанс вижити, навіть без використання куль базилікса або навичок Дангора.

Про ще один плюс високої регенерації проговорився Варлакс під час нашого вояжу по монграм. Звісно, ні про яку дружню розмову й мови не йшло.

Просто, коли я лежав на землі й затискав рукою кишки, що вивалювалися з розпореного черева, Варлакс звинуватив мене в недоумкуватості, за те, що я не вкладаю вільні очки в регенерацію. Виявляється, чим вона вища, тим ефективніше діють навички зцілення. Якби я, як він або Ведмідь, покращував регенерацію, то вже на 17 ранзі, за допомогою «бутона життя» Дангора, зміг би зцілитися, навіть від смертельної рани, та й відрубана голова не стала б вироком, якщо протягом п’яти ударів серця, прикласти її до тіла й застосувати «бутон життя».

Закінчивши розбиратися з навичками, хотів було лягти спати, як біля мене плюхнувся Дангор і, ляснувши по плечу, весело запитав:

— Давай, розповідай, заради чого були наші муки?

— У сенсі, — не зрозумів я.

— Розказуй, яку навичку здобув, чи ти думаєш ми просто так зазіхнули на супротивника, який із високою вірогідністю міг помножити на нуль увесь наш загін.

Злегка дивуючись, я переказав опис отриманої навички.

— Моя теорія повністю підтвердилася, — задоволено проговорила Алія.

— Шкода, що не було часу шукати більш підходящого супротивника. Отриману навичку використовувати проти шаргів те ж саме, що лупити з балісти по зграї мойхе, а ось у бою проти сильного монгра, це, свого роду, туз у рукаві.

— Звучить, може, і добре, тільки спершу треба перевірити, чого він вартий на практиці, — як завжди, вліз із ложкою дьогтю Варлакс, але задоволена магесса не звернула на нього уваги.

— Усе буде, навіть краще, ніж я думаю. Можеш не сумніватися, обов’язково перевіримо, тільки потрібно дочекатися ранку.

— Може, зробите ласку й поділитесь зі своїм піддослідним, що за теорію ви тут на мені перевіряли? — з неприкритим роздратуванням у голосі питаю я.

 Дійсно, навіщо мене попереджати й заздалегідь щось пояснювати, раптом знову стану рогом, відмовлюся, і що тоді? А так, усе на мазі. Але пізно махати кулаками, справу зроблено. Піддослідний щур залишився живим і навіть, начебто, здоровим.

— Ну чому відразу піддослідного, — по братські штовхнув мене в бік Дангор.

— На відміну від нашого прискіпливого друга Варлакса, я, як і Алія, також був упевнений, що чим сильнішим виявиться  монгр, після вбивства якого ти отримаєш нову навичку, то рідкіснішою та ціннішою вона буде. Єдиний мінус полягає в тому, що зараз нашому загонові не вистачає бійців, які б могли одним ударом множити на нуль, великі групи шаргів.

З цілою бандою Алія одна не впорається, а використовувати руни посилення не завжди виходить. Якими б крутими ми не були, але три сотні шаргів нас запросто втопче в землю.

— Мене не втопче, — зло промовив Варлакс, — а ви краще влягайтесь, а то голова від вашого гомону вже болить.

На цьому наша розмова закінчилася і ми, залишивши Ведмедя охороняти наш сон, завалилися на бокову.

Моя перша ніч проведена просто неба видалася справжнім жахіттям. Температура опустилася ледве не до нуля, а на додачу до всього, ще й періодично сипав мокрий сніг.

Спати довелося, буквально, обійнявшись із багаттям і на ранок я нещадно хаяв шаргів, які так несподівано внесли зміну в не такий уже поганий уклад.

Як казали мудрі люди, усе пізнається в порівнянні. Провести ніч під голим небом ще й лежачи на холодній сирій землі, ще те задоволення. Хоч бери тепер й ставай суїцидником, щовечора відправляючи себе на переродження.

Проте  це виявилися не всі неприємні сюрпризи. Тільки-но ми вийшли з гущавини та  збиралися почати забіг, як Варлакс, що йшов попереду, різко обернувся, матеріалізуючи свої молото-сокири й завдав бічного удару. Нахиляюсь, пропускаючи сокири над головою і ривком скорочую дистанцію, намагаючись увійти в клінч, але удар коліном в живіт відкидає мене на кілька кроків назад. Приземлившись на п’яту точку, перекачуюсь убік, чуючи свист молота біля вуха.

Я не тупий і розумію, чого домагається Варлакс, просто дуже вже несподіваним був його напад. Активував навичку «хаос вивірених ударів»  з’являюся в здорованя за спиною, завдаючи удару знизу вгору. Але Варлакс, з мислимою, лише для професійного йога гнучкістю та швидкістю притаманною мангусту, заводить руку за спину, так що мій кіготь зустрічає на своєму шляху, лише холодну сталь розгорнутої плоскою стороною сокири.

Переміщуюся в бік, завдаючи одночасних ударів у живіт та спину, але кігті знову зустрічають на своєму шляху полотно сокири.

Що ж, саме час почати експериментувати. Кажете «будь-яка точка простору». Проявляюся в положенні вверх-ногами, прямо над головою Варлакса й попри те, що ноги просто стирчать у повітрі, усе одно відчуваю точку опори. Невже повітря стало густим, немов камінь?

Пам’ятається, в опису навички йшлося ще й про удар під викривленим кутом, не знаю що саме мається на увазі, але хочу аби наступний мій удар був саме таким.  Б’ю кігтем навскоси в ліву ключицю, паралельно завдаю ще один, але звичайний і спрямовую його чітко у спину.

 Звісно, лезо сокири Варлакса одразу опиняється за спиною, а ось далі в захисті Чингісхана відбувається явно якийсь збій. Полотно другої сокири, замість того, аби прикрити ліву ключицю, чомусь зависає над правим плечем. Я ледве встигаю сповільнити удар і кіготь, що пробиває обладунок, зупиняється в тілі Варлакса, лише кількох сантиметрах від серця.