Катерина Дако - Зламати ляльку Loly, Катерина Дако

* 15.8 *

 

Одного вечора вони вечеряли в ресторані вірменської кухні. Лола дуже любила цю кухню. Причому не стандартний шашлик із баранини, а інші, менш поширені у нас страви. Страви з овочів, приправлені національними спеціями – ось де був політ кулінарії.

Сидячи за столом на м'яких диванчиках один навпроти одного, вони поволі потягували прекрасне вино. І розмовляли про Вірменію, в якій ні Гордій, ні Лола жодного разу не були. Але хотіли б побувати. Гордій запропонував разом.

І Лола б навіть не звернула на них увагу, якби одна з трьох дівчат, які вже залишали ресторан, не підійшла до їхнього столика.

- Які люди! - промовила дівчина, звертаючись до Гордія. - А я спочатку навіть не впізнала.

Сказала і присіла на диван поруч із ним.

- Привіт, Ксюша, - стримано привітався чоловік.

- А ти змінився, - дівчина з цікавістю розглядала Гордія.

А Лола розглядала її. Зросту вище середнього, платинова блондинка, навряд чи натуральна, але волосся красиве пряме. Блакитні очі, пухкі губки. Високі груди, вигідно підкреслені жовтим літнім костюмом. Тонка талія, округлі стегна та стрункі ноги. Босоніжки та сумочка чорні, як і поясок на костюмі. Верх елегантності та багатства.

- Ти представиш мене своїй супутниці?

Лола зрозуміла, що розмова дійшла до неї.
Гордій трохи зам'явся.

- Так звичайно. Лола, це Ксенія. Ксенія, це Лола, моя дівчина.

Ну навіщо він так?

- Твоя дівчина? - у тоні та погляді красуні відчувалося явне здивування.

- Так. А що, тебе це дивує?

Ксенія подумала і сказала:

- До цієї не пам'ятаю жодної.

Тобто Лола – "ця"? Прекрасно. Навіщо тоді питала ім'я? Щоб ще більше принизити? А в тому, що Ксенія не злюбила Лолу з першого погляду, сумніватися не доводилося.

- До Лоли їх справді не було. Більше того, Лола вже майже моя наречена. Якщо нарешті погодиться прийняти пропозицію...

Ось тут Ксенія явно зазнала потрясіння. Тому що її обличчя на коротку мить спотворила злобна гримаса. Але вона так швидко взяла себе в руки, що Лола подумала, ніби здалося.

- А що, вона не згодна?

Видно було, що тепер інтерес до персони Лоли різко зріс. Такий собі злий ревнивий інтерес.

- Так, поки не погоджується, - Гордій простяг руку і взяв пальчики Лоли. - Але я працюю у цьому напрямку.

Після цих слів чоловік потягнув руку дівчини на себе та поцілував зап'ястя.

Лола під час цієї сцени сиділа зі змішаними почуттями. З одного боку їй було приємно, що така роздягнена фіфа, яка спочатку зверталася до Лоли, як до поломойки, ревнує Гордія до неї. Але з іншого - вона сама теж відчайдушно ревнувала. Причому не лише до модної Ксенії, а й взагалі до того суспільства, де обертаються ці двоє. Навряд чи хтось глянув би зверху на Ксюшу. А ось на неї, Лолу, можна.

Тож було прикро.

Але й ревнувала Лола також. Скільки їх було в нього, таких Ксюш... Напевно, й не порахувати. І скільки ще може бути...

Навіщо йому Лола, якщо на нього такі дівчата вішаються?

Великими кроками притупав комплекс неповноцінності. А за ним знову гіркою пігулкою в роті розлилися ревнощі. Так, саме ревнощі.

Лола чомусь зараз зрозуміла, що весь час після повернення з моря тримала Гордія як кімнатну собачку. Ну чи кота Василя. Ні, кота, все ж таки ближче. Бо кіт спав тепер із нею. А Гордій – ні. А з ким він тоді спав?

Ці майже два місяці дівчина не виганяла чоловіка, але й не підпускала до себе. Поводження собаки на сіні.

Але як тільки на горизонті з'явилася реальна суперниця, Лола одразу вирішила виявити зацікавленість та власницькі інстинкти. Заявити права, так би мовити.

Вона ще раз подивилася на пару, що сиділа навпроти. Гордій - вродливий чоловік у розквіті сил. Багатий, розумний, цілеспрямований. Ксенія - дуже ефектна дівчина, яка явно стежила за собою і модними тенденціями.

Лола раптом виразно зрозуміла, що зовсім не вписується в картину того рівня життя, до якого звик Гордій. До вечірок, тусовок, прийомів та іншого. Що вона ніколи не зможе почуватися невимушено та розкуто серед чужих людей. А ще, що Гордія оточували і оточуватимуть ось такі ось Ксюші.

І їй раптом відчайдушно захотілося показати цій Ксюші, та й самій собі, що вона теж варта уваги такого чоловіка.

Так, нехай вона одягнена у просту сукню. Нехай працює кухарем. Нехай не бере участі у гламурних вечірках. Але це не означає, що на неї можна дивитися згори. Це не означає, що вона не може зацікавити такого чоловіка, як Гордій.

Лола розправила плечі і з викликом поглянула в очі Ксенії.

- Ну чому ж, я вже майже погодилася, - сказала, сама від себе не чекаючи на подібне.

І Ксюша, і Гордій дивилися на неї теж вражено. Красуня - бо не чекала такого випаду від сірої мишки. А Гордій - бо вже майже втратив надію на те, що Лола колись прийме його пропозицію. Але він би був не Гордій, якби не був у всеозброєнні. Швидко зорієнтувавшись, він кілька разів поплескав долонями по боках і з внутрішньої кишені піджака витягнув маленьку оксамитову коробочку.

Тепер настав час Лоли дивуватися. Значить, він носив із собою обручку, чекаючи відповідного моменту?

Про Ксюшу й казати не доводилося. Та тільки могла, що плескати очима.

- Ну, якщо ти майже згодна, то може погодишся остаточно? Якраз зазначимо. А Ксюша приєднається до нас і привітає. Правда, Ксюш?

З цими словами Гордій відкрив коробочку і, знову взявши руку Лоли у свої руки, швидко одягнув їй на палець обручку.

Все сталося так швидко, що Лола навіть оком не встигла моргнути. Раз – і вона вже сидить з діамантом на пальці, два – Гордій цілує її руку на знак подяки за те, що вона погодилася.
Три – і в іншу руку їй вкладають келих шампанського. Звідки шампанське? Це сон?

І Ксюша кудись поділася. Невже втекла? Чи не змогла винести такого конфузу?

А потім було чотири - і Гордій потяг Лолу за руки, змушуючи встати та вийти з-за столу. Нахилився та ніжно поцілував. Лола знову не встигла відреагувати та поставити захисні бар'єри. Тому затремтіла від поцілунку, як колись раніше. Як того разу, на новорічному корпоративі. Всім своїм жіночим єством потяглася на заклик, гостро реагуючи на ніжність губ, обійми рук, твердість чоловічого тіла, до якого її притиснули.
Це було так дивно. Усі її страхи, всі сумніви, весь біль минулих місяців стер один єдиний поцілунок. Усі перешкоди впали відразу. Вона розчинилася, загубилася, розтанула від цього поцілунку. Коли він і вона. Тільки їхні губи. Лише дихання, одне на двох. Тільки їхнє кохання, їхнє щастя і горе, їхня доля...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍