Вікторія Сурен - Фатальне інтерв'ю, Вікторія Сурен

Ковтаю клубок у горлі, рушивши до сидіння біля вікна, та полегшено зітхаю, помітивши ще кількох пасажирів, які встигли зайняти місця.

Обернувшись до вікна, розумію, що все позаду. Я повернуся додому, знайду там спокій та умиротворення й знову житиму в радості навіть без брендового вбрання чи іміджу багатійки.

Я… я можу показати країні справжню себе. Так, як роблять деякі блогерки, які розмовляють про падіння, істерики, програші та реальність. Я так довго мотивувала всіх, що забула про себе.

Я загубила та втратила себе.

Всі закохані не в мене, а в намальовану картинку. У брехню та вигадану роль. Я нічим не краща за Назарія... Тільки він дурив мене, а я дурю цілу країну та себе. Господи, який гнилий світ! Попри те, що існують огидні люди, варто вчитися пристосовуватися та блокувати їхній вплив.

Моє життя надто коротке й може урватися в будь-який момент. Я не маю жоднісінького права роками вбиватися через події минулого, через людей, які зробили мені боляче, тішачи їхні порожні душі. Я все ще живу, я втекла та їду, трясця, додому.

Не піймали ви мене!

На місце поруч зі мною приземляється людина, і я враз обертаюся до неї, щоб глянути на компаньйона на найближчі дві години.