Світлана Бонд - Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд

- А хто там буде? - Інгрід підняла очі й помітила на майданчику Рому з Ярославом, що грали у волейбол і голосно обзивалися. Там не було матюків, прості знущання на випадок, коли хтось не відбив м'яч.

- Тобі потрібен хтось певний? - підморгнула подруга.

- Напевно, ні. Я піду.

- Чудово.

Зовсім скоро двоє тих одногрупників закинули м'яч і повернулися на лавки перепочити. Ярослав потягнув друга подалі від інших.

- Забув тобі один відос показати, охрінієш, - видав він.

- Знову на порнхабі? - усміхнувся Рома, покрутивши м'яч на пальці.

Ярослав закотив очі.

- Це було хоум відео, наші дівчата проспорили поцілунок. Те ще видовище, видалити змусили, уявляєш?

- То що ти хотів показати? - пожвавився Рома.

Ярослав увімкнув відео і зменшив звук. Спочатку було незрозуміле шарудіння, половину зображення перекривало віконце бесідки, а потім стало чітко видно Жанну Ігнатіївну і хлопця з її другого загону.

- Син мій теж просив не треба, а ти що?! В обличчя йому розсміявся, - вона схопила підлітка за шкірку і притягнула до себе. Попри те, що він був бунтарем по життю, тут навіть не намагався чинити опір. Мабуть, авторитет злої тітоньки затьмарював усе. - Ось тепер я посміюся, влаштую тобі веселе життя! Лайно у мене жерти будеш за такі жарти!

На відео також потрапив момент, коли вона відштовхнула його і розмахуючи товстими руками, пішла геть.

- Очманіти, - Рома нервово запустив пальці у волосся. - Показував комусь?

- Ні, - він протер екран чорною футболкою. - Думав мамці віднести, але я не хотів їй на очі потрапляти, поки язик не заживе. Та й узагалі якось забув. Треба з цим щось робити.

Вони замовкли, розмірковуючи над цінністю відео. Рома помічав агресію Жанни Ігнатіївни й раніше; перед очима досі стояв момент, коли вона накричала на дівчину за те, що та попросилася з дискотеки в туалет. Тепер вожата відігравалася на хлопчині, який колись знущався з її сина. Ця доросла, і здавалося б, відповідальна жінка зовсім не знала меж. Вона принижувала його, доводила до морального виснаження. І робила це так уміло, що один із хуліганів табору слухав вожату, дивлячись у підлогу, і не міг заперечити.

Багато хто розумів, що їй не місце серед дітей, але проти слова директорки не попреш. А зараз у Ярослава з'явився компромат і він це так просто не залишить.

- Я тобі про всяк випадок перешлю, - попередив він. - Раптом телефон накриється, або Жанна вкраде.

- Давай, - Рома дістав смартфон. - Що з відосом збираєшся робити? Покажеш мамі?

- Краще, - розмірковував Ярослав. - Вона сама звалить.