Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Молодіжна проза » Наречені на свята, Лана Кохана 📚 - Українською

Лана Кохана - Наречені на свята, Лана Кохана

183
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Наречені на свята" автора Лана Кохана. Жанр книги: Молодіжна проза.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 110 111 112 ... 146
Перейти на сторінку:

Ліза обернулася спиною. Вона водила лійкою коло тіла, щоб нічого не розбризкувалося на мене. Я занурив пальці у її волосся й почав рухатися масажними лініями, намагаючись зайвий раз не тягнути за корені. Піни вийшло забагато: вистачило на всю довжину і ще довелося змивати.

Отож з першим етапом я впорався успішно, а от коли справа дійшла до тіла, мій член знову почав вставати.

Я намагався не притискатися до Лізи, ковзаючи мильними руками по рябих плечах, руках, спині й крижах. По маленьких грудях і великій, вабливій, можна-кінчити-просто-дивлячись-на-неї дупці. Я легенько ляснув по ній — Ліза охнула, а я насолодився тим, як трясуться її сіднички.

— Шикарна! — стиснув одну я.

Намилюючи Лізу, я гладив її. Я її вивчав. Розтяжки на стегнах і свіжий синець від нашого падіння на лівому коліні. На жижках у неї просвічуються венки, а волосся руде скрізь. Тільки на лобку темніше, і в'ється. Чарівні кучерики.

Її вульву я мив лише теплою водою. Так само неквапливо й ніжно, як раніше вона мила мене.

Ліза була вся чистенька, коли я вимкнув воду й прийнявся обтирати її махровим рушником. Я свідомо почав з голови, а тоді повів рушник униз. Лагідно притискаючи, обсушив ним Лізині груди, відтак нахилився, щоб поцілувати кожен сосок.

— Ідеальні! — Я потерся об один носом.

Волога доріжка моїх цілунків опускалася її животом і стегнами. Я обтер її ноги й вкусив за ліву сідничку — Ліза йойкнула, тоді праву — тепер радше хихикнула.

Я контролював ситуацію, час від часу поглядаючи на Лізу знизу вверх. Вона мала розслаблений вигляд. Більш впевнений, ніж коли вимкнула верхнє світло. Це тішило.

Взявши новий рушник, я обтер ним внутрішню поверхню її стегна й залишив там розсип цілунків. Кучерявий лобок — ще одна стежка легких доторків. Статеві губи…

— Тимоше… — видихнула Ліза, коли я закинув її ногу собі на плече. — Тобі… — Її дихання було важким. — Тобі точно не боляче?

Я торкнувся губами її складочок. Тендітні, пружні.

— Мені чудово, — запевнив Лізу.

Прекрасно. Неймовірно. Я так довго про це мріяв!

Її нижні губки я обцілував скрізь, а тоді обережно розсунув складочки пальцями й ковзнув по малих статевих губах язиком. Лизнув клітор, і згори почулось охкання. Ліза вигнулася мені назустріч. Я стис її сідницю, повертаючи вульву зручніше, і ще раз ніжно ковзнув язиком по клітору. Черговий стогін — і я підвів голову до Лізи.

— Як ти любиш, щоб тебе пестили? — запитав її, осипаючи вульву легкими цілунками.

Ліза дивилася на мене з-під опущених вій. Губи червоні, вологі, розтулені. Щоки горять, очі блищать, мокрі довгі пасма вкривають груди.

Вона походила на русалку в Навський тиждень. Наче щойно вийшла з води, щоб утягнути мене за собою. Утім, їй зайві були співи й танки: я вже зачарований — я радо піду за нею сам.

— Лізо? — покликав я, і вона гучно глитнула.

— Ти просто… цілуй, як у губи цілуєш.

— Отут? — уточнив я й цьомкнув клітор.

— М-гм… — Ліза вигнулася ще більше, притискаючись спиною до стіни. — І поблизу.

— А як щодо пальців? — Я обвів двома вхід у піхву.

— Якщо тільки… — сапала Ліза.

— Не вводити? — припустив я, і вона видала набір задоволено-згодних звуків.

Я продовжив робити все неквапом. Схоже, їй підходив темп. Мені, зізнатися, теж.

Вільною рукою я водив по члену. Водночас із тим, як масажував вхід у Лізину піхву.

Цілувати її було солодко всюди. Я хмелів від її запаху, від того, якою чутливою вона була. Гладенька, слизька й тепла.

Коли Лізині пальці занурилися в моє волосся, я зрозумів, що вона близька до кульмінації. А коли разом із високим і протяжним пищанням (ніколи не чув, щоб Ліза брала такі високі ноти) її м'язи почали скорочуватися, я кінчив разом із нею.

Задоволення накочувалося на мене хвилями. Більшими й потужнішими за попередні. Мені здавалося, я захлинуся ними… Своїми почуттями до Лізи… П'янким відчуттям її у руках і на язиці…

— Ти неймовірний! — блаженно всміхалася Ліза з заплющеними очима.

«Здається, я кохаю тебе», — ледь не бовкнув я.

1 ... 110 111 112 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречені на свята, Лана Кохана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречені на свята, Лана Кохана"