Мiла Морес - Магія без пам'яті , Мiла Морес

Розділ 27

Як і написав на своїй сторінці ректор, міс Катаріс до академії не повернулася. З високо піднятою головою на свій перший іспит прийшла Лауріна Нотрил.

- Ти що тут робиш? – зневажливо запитує Кес, коли я підійшла до аудиторії, де вже зібралася група.

- На іспит прийшла, - кажу самовдоволено, поглядаю на всіх поблажливо. Я злегка запишалася, але зараз відчуваю кайф від того, що всього однією реплікою можу шокувати натовп.

- Ректор сказав, що ти не вчитимешся, - вклинився Рокс.

- Він написав, що міс Катаріс не повернеться. Все вірно, - дивлюся убік, мрійливо усміхаюся. Пригадую, як зранку ми з чоловіком збиралися на загальний іспит. Цілувалися безперервно, пестили один одного в душі, а потім він узяв мене ззаду, і ми голосно стогнали, доки одночасно не скінчили.

На мене дивляться запитливо, а я посміхаюся, спостерігаючи за тим, як однокурсники тремтять перед першим іспитом. Кес дала сигнал усім зайняти свої місця, і я побачила в коридорі чотири фігури. Серед них і мій чоловік. Залюбувалася ним здалеку, поборола бажання кинутися до нього з обіймами та поцілунками, зайшла до аудиторії та сіла на своє місце.

- Доброго дня, групо, - сказав мій улюблений містер Нотрил, - сьогодні на іспиті, окрім мене, будуть присутні члени комісії: ректор Тремпельтон, керівники дев'яносто третього та вісімдесят другого поверхів Ендрю Хот та Дейрус Коплан-Мондал. Вони простежать за тим, щоб іспит пройшов за всіма правилами, і кожен з вас отримав відмітку, на яку заслуговує.

Я трохи сіпнулася, але добрі очі мого чоловіка мене заспокоїли, ніби цілющий бальзам пролився в горло. Елім не попередив, що буде комісія, але запевнив, що все пройде гладко, навіть якщо я не знатиму назубок весь матеріал.

Так… Складати іспит своєму чоловікові… незвичайно. Це мене не лякає, а ось дві незнайомі особи в комісії злегка напружують. Та й не впевнена, що ректор до мене схильний.

- Для іспиту нам потрібен асистент, який виконуватиме протягом дня деякі доручення. Є охочі?

Голови повернулися у мій бік, але я опустила очі у стіл. Не збираюся викликатися, адже я й досі помічниця викладача. Відчиняти та зачиняти двері на іспиті, викликати на прізвище, хто наступним піде здавати – не хочу, краще погуляю спокійно, доки до мене черга дійде.

- Я забув уточнити, що містер Коплан підшукує особистого помічника і може розглянути як варіант студента. Це вам шанс потрапити на практику на вісімдесят другий поверх, і, можливо, затриматися там.

Кілька людей підняли руки. Тут я навіть зацікавилася. Потрапити відразу на вісімдесят другий поверх, пройшовши всі нижні - це велика удача. Але піднімати руку не стала, мені обіцяли екскурсію на вісімдесят п'ятий, де офіційно числяться усі Нотрили.

- Міс Іжевскі, - викладач вибрав швидко, - підійдіть, я дам вам інструкції. Ви можете скласти іспит першою або останньою, як забажаєте.

Чую, як однокурсники шепочуться, радіють, що містер Нотрил сьогодні добрий. Вже думають, що позитивні відмітки у них у заліковках. А я зараз спостерігаю за всім збоку, ніби навчальний процес мене зовсім не стосується, і не мені сьогодні доведеться доводити, що я гідна того, щоб продовжити навчання в академії. Я довіряю своєму чоловікові, і мені спокійно.

- Перші чотири особи за списком залишаються, решта чекає за дверима, - промовила Маріса, попередньо отримавши інструкції викладача, - я буду першою, містере Нотрил.

Я вийшла разом із іншими студентами. При кожному кроці відчуваю погляд чоловіка, він проводжає мене очима, мабуть, ще й стежить, щоб до мене ближче ніж на два метри не підійшов Рокс. Усміхаюся сама собі, насолоджуюся його увагою, тішуся з того, що це мій чоловік. Такий привабливий, добрий і водночас суворий.

- Катаріс, тебе навіть у списку немає, на що ти сподіваєшся? - Кес знущається, біля неї самовдоволено посміхається Ріен.

Настав час мого тріумфу, але я все відтягую, хоча не терпиться побачити їхні обличчя. Чим довше чекаю, тим більше отримую задоволення від інтриги.

- Ти не на ту літеру дивишся. Я в списку є, але тепер трохи нижче, - дивлюся, як зачиняються двері в аудиторію, встигаю ще раз упіймати на собі погляд чоловіка.

- Немає тебе, - староста знову пробігла очима по списку, а потім зупинися, - зачекайте, а звідки тут... - ось той самий вираз обличчя, який я так хотіла побачити.

- Що там? – вдаю, що не знаю, розігрую здивування.

- Нотрил, - Кес сказала це глухо, - Лауріна Нотрил.

Всі студенти, що стояли в коридорі, обернулися. Дивляться на мене з розкритими очима і опущеними щелепами, мовчать, весь коридор затих. Я з робленою байдужістю гортаю щось у телефоні, навіть не бачу, що миготить перед очима, періодично піднімаю голову, щоб переконатися, що оточуючі приголомшені новиною.

- Як це? - Рокс першим прийшов до тями і запитав трохи тремтячим голосом.

- Так, ви, мабуть, не зрозуміли, що мав на увазі ректор, - кажу весело, - міс Катаріс до академії не повернеться, на її місці навчатиметься місіс Нотрил.

І знову насолоджуюся реакцією одногрупників. Хтось із дівчат уже пише в телефоні, мабуть, новину скоріше поширюють. Скоро з'явиться кілька статей про мене та мого чоловіка. Але це вже не має значення. Я й сама підготувала статю для своєї сторінки, де коротко розповіла нашу історію. Чоловік мене підтримав, навіть допоміг підібрати слова. Йому подобається, що я агітую молодь шукати призначення та не розмінюватися на випадкові зв'язки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍