Юрій Володимирович Сорока - Іван Богун. У 2 тт. Том 1
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Повернутися, кажеш?… А що, от ляха розіб'ємо, тоді й повернуся!
– Та чи не застарий тоді будеш для жіноцтва? Ні, напевне, все ж таки здатен одинаком на Січі жити.
– А хто там постійно живе?! – хитрувато підморгнув Омелько.
– То он у чому річ!
– Цить! – жартівливо шикнув на Івана Деривухо. – Ти про що подумав? З тобою військовий суддя говорить, а чи босяк з Вороновиці?
– Про що мовлю? Та про те, пане військовий суддя, що запрошую тебе за кума, як будемо первістка мого хрестити.
– Домовлено. Готуй меди-горілки, хорунжий. Та не барись, бо, чого доброго, доведеться нам з тобою на честь хрестин у Хмелевому таборі з панами-ляхами брагу кружеляти.
Обидва одразу полишили жартівливий тон.
– От що, Іване, – по хвилині мовчанки сказав Омелько. – Мені достеменно невідомо, коли і як все почнеться. Але почнеться, вір мені. Не для того ми від самих Кумейок по краплині сили накопичували, щоб залишатися у спокою. На Запоріжжі тепер не те, що було, але то лише на перший погляд. У печінках лицарству низовому сидить та лядська залога. А лиш Богдан покличе, з плавнів Великого Лугу з'явиться справжня Січ, не та, що тепер за валами і стінами січової фортеці. Ось тоді й потрібні нам будуть на волості вірні люди. Тут на Поділлі, на Уманщині, на Волині, Галичині. У ляхів земля під ногами повинна горіти! У цьому наша перемога. Інакше… Не будемо говорити про це невідоме «інакше». Ми повинні вірити в почату нами справу. І я свято вірю – настане день, і ми запануємо на власній землі. Усе неодмінно має статися саме так, адже ми не темні московити, з їхньою примітивною вірою в царя-напівбога і злочинність усяких виступів проти принижень і рабства. Ми також не литвини, які забули стару свою волю і великих князів, віддавшись у неволю лядським єзуїтам. Не такі ми, нарешті, як польське хлопство й міщанство. Ми сини Дикого Поля. Наші предки зупинили своєю кров'ю юрби азійських завойовників, що, немов пошесть, нависли над освіченою Європою. І не для того вони зробили це, аби тепер крутитися в домовинах своїх, позираючи, як у їхніх нащадків відбирають право бути вільними на землі, за яку вони зложили голови. Прощавай, Іване. Та пам'ятай мої слова.
– Моє життя – то все, що можу віддати. Але віддам без жалю. За те, про що ти мовиш. За Україну, – тихо викарбував Богун, і міцні чоловічі обійми стали останньою крапкою їхньої недовгої зустрічі. Зустрічі, яка остаточно вирішила долю Івана Богуна, звитяжного лицаря і борця за волю України.
Ще деякий час він проводжав поглядом самотнього вершника, який поступово зменшувався на тлі яскраво-зеленого килима трав, пустивши коня в шалений чвал.
– Йому теж важко від'їздити, – мовив, ні до кого не звертаючись, Богун, і відчув, як до горла підступає непрошений клубок.
За мить і він розвернув коня і нестямно вперіщив його кілька разів батогом, даючи одночасно нещасній тварині острогів. Він хотів, як і Омелько, розвіяти печаль розлуки з давнім товаришем вітром шаленої гонитви…
Примечания
1
Рихва – загострена кінцівка стріли або списа.
2
Стопа – старопольська міра довжини, котра дорівнює 28 см.
3
Пановка – полиця на замку старовинної вогнепальної зброї, куди засипався порох для затравки.
4
Коліщаний замок – один з видів ударно-спускових механізмів на середньовічній вогнепальній зброї. Його характерною особливістю була схожа на годинникову пружина, яку потрібно було заводити за допомогою ключа.
5
Рейментар – командуючий реґіментоментом, тобто частиною війська.
6
Кварцяне військо – у XVII–XVIII сторіччях у Речі Посполитій наймане військо, яке утримувалось за чверть доходів з королівських маєтків.
7
Броня (заст.) – зброя.
8
Підкоморій – суддя.
9
Бахмат – порода низькорослих, але надзвичайно витривалих степових коней, яких розводили переважно татари.
10
Неґевський скакун – одна з найшляхетніших порід арабських скакунів.
11
Армата (заст.) – артилерія.
12
Спудей (грецьк.) – студент.
13
Висока Порта – дослівно – високий поріг. Так зазвичай називали резиденцію турецьких султанів у Стамбулі, а відтак і всю Османську імперію.
14
Калґа (тат.) – наслідник ханського престолу.
15
Больверк – від німецького bollwerk – укріплений земляний вал. Укріплення для кругового обстрілу, котре іноді облаштовувалось для захисту від татар на панівних висотах поблизу шляхів і являло собою відкриту або закриту згори вежу з бійницями.
16
Карабела – один з типів бойових шабель.
17
Рондик (заст.) – збруя бойового коня.
18
Бастарда, або «меч у півтори руки» – меч з прямим довгим лезом, удари яким наносили як однією, так і двома руками.
19
Цехін – старовинна італійська золота монета
20
Лундиш – тонка шерстяна тканина, котру почали виробляти у шведському місті Лунда.
21
Тетеря – страва, яка являла собою зварену на квасу житню муку.
22
Ґонта – дранка, невеличкі дощечки, якими покривали дахи.
23
Іджиари (тат.) – декоративні шовкові рушники, котрі вишивалися золотою та срібною нитками.
24
Щерба та саламаха – страви, котрі користувалися популярністю серед низових козаків. Перша являла собою рідко зварену на риб'ячій юшці муку, друга – кашу з гречаної або житньої крупи.
25
Загреб – пшеничний або житній корж, що випікався на Січі загорнутим у попіл військових кабиць.
26
Діло – так в часи запорізьких козаків називали гармати. Дільце – гармата менших розмірів.
27
Чуприндир – гра у карти.
28
Баба (заст.) – пелікан.
29
Капудан-паша – адмірал, командуючий флотом Османської імперії.
30
Понт Евксинський – давньогрецька назва Чорного моря.
31
Копа – шість десятків.
32
Пастрема – в'ялена баранина.
33
Сальва – дослівно латиною salve (будь здоровий!). Так жартома козаки називали залп вогнепальної зброї.
34
Саз (тур.) – струнний музичний інструмент.
35
Каук (тур.) – капелюх.
36
Санджак, вілайєт – територіально-адміністративні одиниці Османської імперії.
37
Конак – резиденція османських султанів.
38
Єні чері – тобто яничари. В перекладі з турецької «нове
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Іван Богун. У 2 тт. Том 1», після закриття браузера.
