Єва Басіста - Хтива мрія. Книга перша, Єва Басіста

Глава 33.1

Я цупко обіймаю Романа за плечі, а він сковує мене у своїх набагато сильніших обіймах, які обожнюю, бо завжди ловлю неймовірний кайф, коли торкається мене, а тим паче, коли так пристрасно та нестримно.

Просто втрачаю голову від того, як зараз це робить. Сильні обійми, які одночасно дрейфують моїм тілом, а пальці впиваються у мене.

Ще бурхливішим є поцілунок, в якому наші язики сплітаються, мов змії під час своїх шлюбних ігор. І хочеться цього більше та дужче, але уже зуби заважають - починаємо ними битися, а також не вистачає обом дихання - бракує кисню.

Тому розривається гарячий поцілунок.

Роман чіпляється п'явкою у мою шию. У пів голосу стогну та задираю голову на зоряне небо. Скрізь привідчиненні повіки бачу зоряний океан. Він п'янливо мерехтить. Здається, що ці яскраві цятки живі - рухаються темними космічними водами, а точніше танцюють. Одні самостійно кружляють, деякі збираються у пари та швидко вальсують, а інші - гуртуються та водять розмірені хороводи.

Дуже красиве видовище, яке пестить очі.

А мою шию пестять ніжні губи Романа. Дає неземну насолоду, яка напружує моє тіло. Натягує, мов струну.

Сильніше впиваюся у нього пальцями. Стискаю його плечі, а вологі поцілунки Романа опускаються нижче - до декольте. Тут шкодую, що сукня не з глибоким вирізом. Дуже… Адже хочеться набагато більшого. Дуже сильно, мов холодної газованої води у спекотний день.

Опускаю голову до Романа, який відривається від мого тіла. Дивимося одне на одного.

Його руки зариваються у моє волосся, а вуста знову накривають мої. Ще палюче та солодше. Знову переплітаються язики.

Боже, зараз я розпливуся від відчуттів, які пронизують. Роман доводить мене до божевілля.

Я хочу його. До вереску бажаю… Розриваюся від жадання… Якщо я його зараз не отримаю, то буду жалісливо вити.

Знову обривається шаленство язиків - це роблю я. Цілую його трішки колючу щоку, прямую до вуха, слухаю його глибоке дихання, а свої руки опускаю нижче - до поясу.

Відчуваю скрізь тканину штанів його тверду ерекцію. І він мене сильно хоче.

Торкаюся вустами його вуха, гучно дихаю, а мої руки борються з паском, який дзвенить, а там із ґудзиком та блискавкою.

- Насте, - каже тихо Роман і однією рукою хоче зупинити мої дії, але йому це не вдається. Я проганяю її та лізу глибше. Оголюю його бажання. Даю йому волю, а хочу ще й дати млосну насолоду.

Голублю ніжну та гарячу шкіру, відчуваючи що він ще більше жадає скуштувати насолоди.

- Я не взяв, - випалює коротке  Роман та обертає голову до мене.

Його очі горять - навіть у темноті бачу, які широкі його зіниці, а тіло - напружене від жаги, якій не даю погаснути пестощами.

Усе відгортається у сторону - йдемо стежкою власних бажань, які зараз маємо. Не думаємо про завтрашній день.

Знову вуста в одному гарячому танці, а руки Романа впевнено йдуть під пишну спідницю сукні. Біжать по стегнах. Одна схоплюється за сідницю, а інша між ногами. Торкається пожежі, яка виходить уже за межі.

- Аж наскрізь, - каже мені в губи та знову сплітається з моїм язиком, виробляючи з ним дивні, але приємні речі.

- Так, - звільняюся від його вузла, а руки кладу на плечі. - Бо завжди тебе хочу… Сам це добре знаєш.

- Знаю, - кажу та знову у полоні.

Роман проводить рукою по намоклих трусиках, від чого покриваюся сиротами, а опісля обережно відгортає тканину в сторону, обома руками схоплює мене за сідниці та підсуває ближче до себе.

Допомагаю йому у цьому. А коли його член впирається у мене - повільно опускаюся.

Млосність моментально пронизує мене, яка відриває від губів Романа. Я втикаюся у його шию та тихо стогну, а хочеться голосніше. Утім не можна…

Проте моя гучність не впливає на ступінь кайфу. Ще, напевно, ніколи мені так не було чудово. Ніколи… Відчуття, що вже завершую, але це тільки проникнення.

Починаю рухати стегнами, адже у такій позі, то тільки я все контролюю. Роман може лише мені допомагати.

Я рухаюся та розумію, що зараз розсиплюся на окремі клітинки від насолоди. Кожний найменший рух - зносить дах.

Враження таке, що немов перебуваю у гарячці. Сильній та такій, що не можу стримуватися.

Гучно стогну Роману на вухо, дряпаю через сорочку йому спину, а він лише сильніше стискає мої сідниці, але тут одна рука до мого обличчя. Він закриває долонею мого ротика та ледве уривчасто промовляє:

- Насте, не стогни.. так… Прошу… Я зараз не стримаюся… Це дуже збуджує…

Забирає руку, яку делегує у моє волосся, схоплюється за нього та легенько відриває мене від свого вуха. Я ж закусую вуста, аби не видавати звуків. Не хочу швидкого припинення цього божевілля.

Просто рухаюся та рухаюся, йдучи до обітованого кінця, який для мене дуже близько. Ще трішки та чаша переповниться.

Різко для мене падає та остання крапля. Я гепаюся в безодню задоволення. Здається, що у реальності також кудись лечу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍