Єва Басіста - Хтива мрія. Книга перша, Єва Басіста

А зараз він поруч, ми сидимо на березі спокійного Дніпра, і я відчуваю щастя та те, що не одна. Проклята самотність зникає.

Я бачу у сріблястому світлі прикрасу - золотий кулон у вигляді крила ангела зі вставками - блискучими дрібними камінцями.

У мене перехоплює дух. Не раз дарували прикраси, але жодного разу не відчувала таких емоцій, як ось це нині. Їх не описати.

- Подобається? - цікавиться Роман.

- Дуже, - здіймаю на нього очі та повторюю для переконання. - Дуже, дуже…

- Я радий, - торкається пальцями моєї щоки та уважно дивиться на мене.

- Я хочу надягнути його. Допоможеш?

- Звісно, - киває.

Даю коробку йому, обертаюся спиною, загортаючи  вже сухе волосся у сторону.

За мить грудей торкається прохолодна прикраса, а там усю шию майже невагомий ланцюжок.

Роман трішки вовтузиться. Не виходить так просто впоратися зі застібкою.

Лише через хвилину озвучує, що все нарешті готово. Я обертаюся до нього.

Наші погляди зустрічаються, від чого мене легко б'є током. Зависає павза, а після неї…

Він тягне мене до себе - я вилажу йому на коліна. І нами починає керувати сильна та гаряча пристрасть, яка зліплює наші вуста в одне ціле.