Катерина Дако - Зламати ляльку Loly, Катерина Дако

- Лол, вибач, але я маю сказати. Навіть якщо ти не схочеш бути зі мною, я допоможу тобі. Якщо буде можливість – завагітніти та народити. Нехай навіть не від мене. А якщо медицина виявиться безсилою, то я допоможу знайти і усиновити дитину.

Гордій не знав, що ще сказати. - Лол, подивися на мене, - сказав з благаючими нотками в голосі. - Будь ласка.

Але вона лише заперечливо похитала головою.

- Виходь за мене. І ми все зможемо. Я буду поруч. Я зроблю все можливе та неможливе. Тільки будь зі мною.
Дівчина раптом завмерла і різко підвела голову.

- Я не можу, розумієш? - В очах горіла рішучість. – Ти маєш право на своїх дітей. Я не можу забрати його в тебе.

Дівчина хотіла відсторонитися і підвестися, але він лише сильніше притягнув її до себе.

- Мила. Зрозумій. Я втратив право мати своїх дітей ще тоді, того вечора. Коли покарав тебе. Ти мусиш зрозуміти, що тоді я покарав не тебе, а себе. І не мені казати про дітей, якщо в тебе їх не буде.

- Гордій, - знову з твердістю в голосі промовила дівчина. - Ти не зобов'язаний нічим жертвувати. Я так не хочу. Ти ж потім сам мене ніколи не пробачиш, коли усвідомиш, що з почуття провини відмовився від нормального життя та повноцінної родини. Це лише зруйнує наші стосунки.

- Ні, люба. Повір. Тільки з тобою зможу знову жити. Поки тебе не було поряд, я не жив. Мені таке існування не потрібне. З дітьми чи без дітей, але ти потрібна мені. Дуже...

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно