Віктор Суворов - Беру свої слова назад

на цих кораблях, було по сорок боєкомплектів. Я сказав їм: "Як взагалі можна мінувати кораблі? Так, можливо, вони загинуть. Але якщо так, вони повинні загинути в бою, стріляючи". І коли потім німці пішли в наступ на Приморській ділянці фронту, моряки так дали по них зі своїх кораблів, що вони просто-напросто тікали. Ще б пак! Шістнадцятидюймові гармати! Уявляєте собі, яка це величезна сила?»

Мотиви поведінки письменника Костянтина Симонова поки ніхто не пояснив. Симонов міг би посміятися, поплескати стратега по плечу і дружньо порадити нікому ніколи таку нісенітницю більше не розповідати. Але Симонов навіщось записував розповіді про неймовірні пригоди полководця, а потім їх публікував.

Ще більш дивно, що Герой Радянського Союзу письменник Володимир Карпов ці чарівні історії переписав у свою книжку (Маршал Жуков. Його соратники і противники в дні війни і миру. Літературна мозаїка. М., 1992. С. 344).

За Карповом пішов письменник М.М. Яковлєв. Він написав книжку під тією ж назвою. Тільки без підзаголовка (Н. Яковлєв. Маршал Жуков. М., 1995. С. 86). Карпов, цитуючи цей дивний шматок тексту, посилався на Костянтина Симонова. А Яковлєв уже ні на кого не посилався. Він переписав цей уривок як загальновідомий факт, який не вимагає посилань і пояснень.

– 2 -

Письменникам-героям Симонову, Карпову і прилиплому до них Яковлєву перед тим, як повторювати розповіді генія про сорок боєкомплектів на кораблях, варто було б розібратися, що ж собою становить один боєкомплект.

Головна вогнева й ударна сила Балтійського флоту - два лінійних кораблі типу «Севастополь»: «Марат» і «Жовтнева революція». «Лише один залп лінкора важив шість тон, а за хвилину корабель міг обвалити на ворога п'ятдесят тон снарядів» (Адмірал флоту Радянського Союзу Н.Г. Кузнєцов. Курсом до перемоги. М., 1975. С. 115). Зрозуміло, що лінійний корабель розрахований не на одну хвилину бою, отже, на ньому не 50 тон снарядів, а більше.

Кожен лінкор типу «Севастополь» мав дванадцять 305-мм гармат і шістнадцять 120-мм. Крім зенітних гармат і кулеметів. Конструкція корабля розрахована на певну, чітко встановлену ще на стадії ескізного проекту кількість снарядів. Ця кількість називається боєкомплектом. Для лінкорів типу «Севастополь» боєкомплект становив 1200 305-мм снарядів (по 100 на гармату), 4800 120-мм снарядів (по 300 на гармату), не рахуючи торпед, снарядів і патронів для зенітних гармат і кулеметів (MS Sobanski. Rosyjskie pancerniki typu «SEWASTOPOL». Warszawa. Tarnowskie Gory. 2003. P. 18, 20).

Малокаліберні снаряди і патрони понад один боєкомплекту можна якось розмістити - розсувати ящики по коридорах, каютах і кубриках. Але завантажити хоча б кілька снарядів головного калібру понад один боєкомплект практично неможливо. 305-мм снаряд важить 470, 9 кг. Конструкцією корабля передбачений весь шлях снаряда з вантажної баржі до сховища, а потім - до гармати: снаряди приймаємо ось тут спеціальним підйомником, розрахованим саме на ці снаряди, опускаємо їх глибоко вниз і укладаємо в спеціальні стелажі. І так усі 1200 штук. Але ось підвезли десяток зайвих снарядів. Куди їх подіти? Трапами вниз тягти? Аж надто важкі. І куди вкладати? І чим кріпити? А то ж кляті на крутій хвилі палубою котитися будуть. Йдеш собі, раптом на тебе з гуркотом по залізному коридору така штука котиться.

Але зі снарядами сяк можна впоратися. Біда в тому, що до кожного снаряду є ще й заряд. Це порох у шовкових мішках. Один заряд - 132 кг. Зберігають заряди в особливих приміщеннях. Шовкові мішки з порохом треба вберегти від вологи і пилу. У приміщеннях, де вони зберігаються, - особливий контроль за температурою та вологістю. І особлива турбота, щоб якийсь пройдисвіт не увійшов туди в кованих чоботях. Не приведи Боже, іскорку підковою викреше.

Приміщення лінкора розраховані точно на 1200 снарядів головного калібру і стільки ж зарядів. Вага зарядів головного калібру 158 тон. Без упаковки. Завантажили, припустимо, заряди першого боєкомплекту, а заряди другого боєкомплекту куди подіти? Коридорами розкласти? Пилу можна не боятись. А от вологи по корабельних завулках в надлишку. Тут ще й матросня з цигарками.

Один боєкомплект снарядів і зарядів тільки для головного калібру - 723 тони. А ще 4800 120-мм снарядів. Ті зовсім невеликі - 29,48 кг. Але помножимо цю вагу на кількість і отримаємо майже 150 тон снарядів. А до цього додамо вагу зарядів. Заряджання тут не картузне. Порох не в мішках, а в латунних гільзах. Теж солідно набирається ваги. Не забудемо про 2000 снарядів на кожен зенітний ствол і по 30 тисяч патронів на кожний кулемет. Грубо кажучи, один боєкомплект лінкора типу «Севастополь» - це тисяча тон. Якщо завантажити один боєкомплект, то корабель, як і належить, осяде. Другий боєкомплект подіти нікуди. Куди його розміщував Жуков, не знаю. А що буде, якщо на корабель водотоннажністю 23 тисячі тон завантажити сорок боєкомплектів? Про це треба запитати у викладача фізики, у генія військового мистецтва і в письменників-героїв, які повторювали ці чарівні оповіді.

Заперечать: але ж на крейсерах гармати не такі величезні, як на лінкорах!

Правильно. Крейсер «Кіров» мав 9 180-мм і 8 100-мм гармат, 10 37-мм зенітних гармат і кулемети. Крім того, два тритрубні торпедні апарати, два літаки. Міг узяти на борт 170 морських мін.

Боєкомплект крейсера «Кіров» - 1800 снарядів головного калібру. Снаряди - 97,5 кг. І заряди до них. Снаряди, дійсно, не такі величезні, але й сам крейсер за розміром скромніший - 8600 тонн. Але доповім я вам, теж не радість, коли стокілограмові чушки коридорами котяться. На крейсері також другий боєкомплект нікуди подіти. На крейсері, крім усього іншого, ще й торпеди, і літаки, і морські міни.

Те ж і з есмінцями. Там 130-мм гармати. Пропорційно до їх розмірів і водотоннажності. Там теж тіснота. Як Жуков вміщував по сорок боєкомплектів на підводні човни та торпедні катери, треба було в нього питати. Шкода, що письменник, який ставив запитання, трапився не з допитливих.

Балтійський флот дійсно мав майже невичерпні запаси снарядів. Але тільки не на кораблях, як розповідає