Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

І, не чекаючи дозволу, він схилився, щоб торкнутися губами мого чола. Це був найпростіший жест, але він змусив мене затримати подих.

-Через годину будь готова, — продовжив він, дивлячись на мене так, ніби весь світ існує лише для мене. — Ми маємо завершити підготовку до весілля. Нас чекає репетиція обряду, і, якщо тобі цікаво, я вже домовився, щоб для тебе доставили ще кілька варіантів весільних прикрас. Найкращих, що тільки можна знайти.

Я кивнула, приховуючи хвилювання.

-Що ж, якщо ти так на цьому наполягаєш…

Емір обережно передав малюка мені, але його пальці затрималися на моїй руці на секунду довше, ніж потрібно. Його погляд ковзнув по мені з такою інтенсивністю, що я змушена була відвернутися.

-Анастасіє, — сказав він тихо, майже шепотом.

Я повернула голову, і наші очі зустрілися. У цьому погляді було все: бажання, ніжність, відданість.

-Але не зараз, — я посміхнулася, грайливо торкнувшись його руки. — Вечір твій, обіцяю. А зараз ми запізнимося.

Емір лише зітхнув, розгублено посміхаючись, але відступив.

Ми почали збиратися, і, вже застібаючи останній ґудзик на своїй блузці, я кинула йому через плече запитання, яке давно крутилося в голові:

-А що ти вирішив із Салімом?

Емір застиг на секунду, а потім підійшов ближче.

-Він поїде в Анкару, я призначу його директором одного з наших ключових філіалів. Так буде краще для всіх, особливо для нього самого. Він ще відновлюється, і йому потрібен час, щоб прийти до тями. А головне… — його голос на секунду змінився, став суворішим. — Мій син не має жити під одним дахом з тобою, і ти знаєш, чому.

Я відчула, як щось холодне ковзнуло по моїй спині, але вголос нічого не сказала.

-Знаю, — лише прошепотіла у відповідь.

Емір простягнув руку, торкнувся моєї щоки, і раптом цей простий жест змінив весь тон розмови. Він більше не був бізнесменом, який приймає рішення. Він був чоловіком, який боїться втратити своє.

-Дякую, що розумієш, — тихо сказав він і вийшов із кімнати, залишивши мене саму зі своїми думками.

Чомусь слова Еміра змусили мене задуматися сильніше, ніж я того хотіла.

Я сиділа біля дзеркала, поправляючи пасма волосся, і ловила себе на думці, що досі не можу розібратися в тому, що відбувається в моєму житті. Емір… Салім… Я між двома чоловіками, які однаково впливають на мене, але так по-різному.

Емір. Його сила, упевненість, стриманість. Мій син — офіційно його син. Цей факт ніким не оскаржується, бо Емір сам вирішив так. Він не питав, не сумнівався, просто зробив це, і крапка.

Але ж є Салім. Його схожість із малюком настільки разюча, що інколи я сама намагаюся знайти хоча б щось, що більше нагадувало б риси Еміра. Очі? Можливо. Усе інше? Руки, усмішка, навіть цей маленький впертий вираз обличчя, коли щось не так,— усе це від Саліма.

Я зітхнула, пригадуючи першу ніч із Еміром. Як це дивно, що той вечір, коли моє життя змінилося раз і назавжди, став водночас і єдиним моментом нашої фізичної близькості. Він більше не торкався мене так. Ніби боявся. Чи, можливо, поважав? Не знаю… Але з того часу ми обидва намагалися будувати щось нове, хоча фундамент був далеким від ідеального.

З Салімом усе було по-іншому. Його погляди, його реакції… Ні, він не здається. Я бачу це в його очах. І навіть якщо він уже змирився із реальністю, це не означає, що він відступив.

Я знову перевела погляд на малюка, який тихо спав у своєму ліжечку. Його рученята злегка рухалися уві сні, а на маленьких губах з'являлася усмішка.

-Треба це зробити, — прошепотіла я собі.

Просто для себе.

Я дістала телефон і швидко відкрила список контактів. Моє серце калатало так, що я навіть не чула, як натискала на номер.

-Добрий день, це центр генетичного тестування? Так, мене цікавить додатковий аналіз… Угу, так, детальніший. Я розумію, що процедура складніша, але мені важливо. Так, просто для себе.

Вони пообіцяли передзвонити, щоб уточнити час і дату, і я поклала телефон на стіл.

-Просто для себе, — повторила я ще раз, дивлячись у дзеркало.