Кіра Шарм - Ти - моя!!!, Кіра Шарм

9

* * *

Шоу вже розпочалося. Міла, зірка клубу і просто неймовірно гнучка красуня, вже звивалася навколо жердини, але навіть її танець мене не заводив. Варто тільки згадати величезні очі моєї красуні, як будь-які жіночі принади, навіть такі опуклі і гнучкі, здається, у всіх напрямках, набували надто блідого вигляду. Втім, Міла була не з цих. Вона справді просто танцювала в цьому клубі, і всі знали, що дівчину чіпати не можна, - вона перебуває під опікою господаря, який при одному неправильному жесті в її бік, тут же спускав на безумця свою охорону, як зграю псів. Навіть не знаю, чи вона його коханка, чи він просто занадто дорожить танцівницею, здатною запалити всю чоловічу частину клубу на клацання пальців. Тут танцювало стільки красунь, що всіх і не пригадаєш. Але у Міли якась особлива енергетика, від якої реально починаєш заводитися так, що в одну мить стає жарко. Напевно, талант!

Але не цього разу. Я ковзнув лінивим поглядом по сцені і почав шукати своїх. Хлопці нікуди не поділися, так і сидять у нашій ніші, витріщаючись на сцену. Дівчат, правда, додалося, ну, то це – звичайна справа. А ось Ритуля нікуди не поділася. Тільки тепер сидить, як лялька, з якої витягли батарейку і безглуздими очима дивиться перед собою, попиваючи коктейль.

- Так швидко? - Хлопці заржали в один голос. - Бурю, тобі не казали, що у делікатних справах швидкість, - не те, чим варто було б пишатися?

- Іди сюди, - я згріб в оберемок Риту, що тут же ожила. Здається, про швидкість вона взагалі не зрозуміла. Зате радісно заплескала довжелезними нарощеними віями.

«Фу, яка вульгарність» - гидливо майнуло в голові, варто було тільки знову згадати очі Валерії, такі… природні… манливі… Блін, щось мене зовсім заносить. Потрібно терміново скинути пару!

- Ти ж не проти приватної кабінки? – шепочу я, пробираючись рукою під виріз до самого стегна Рити.

- Все, як ти скажеш, - муркоче вона, закочуючи очі і облизуючи губи. Бля, краще мені цього не бачити! Якось зовсім вже стає гидко. Ось невже обов'язково треба ще й наголошувати на своєму ідіотському силіконі?

- Пішли, - я хапаю її за руку і буквально тягну нагору.

- Я хочу віскі, - хникає вона по дорозі.

- Віскі, - кидаю офіціанту по дорозі. - Пляшку.

Не чекаючи, поки нам принесуть спиртне, тупо перекидаю Риту животом на стіл, ривком задираючи сукню.

- Ти хочеш швидко? - шепоче вона, розсовуючи ноги так широко, як тільки може. Під сукнею в неї нічого не виявляється.

- Просто мовчи, - ричу, майже розриваючи блискавку на джинсах. Її, завжди і на все готове тіло, тремтить, а я, навіть не заморочуючись щодо того, щоб її підготувати, просто вбиваюся на всю довжину, різко і жорстко. Рита впивається руками в стіл і голосно стогне. Краще б мовчала, - розумію я, бо тільки тепер відчуваю, наскільки її стогін фальшивий.

- Віскі, - чую з-за дверей голос офіціанта.

Простягаю руку, різко розвернувшись, але не виходячи з Рити, втягую пляшку, яку відразу притискаю до губ. Потрібно якось виветрити з себе цей чад на ім'я Лера, якось забути очі, що нав'язливо з'являються, варто мені тільки закрити свої. Неабияк сьорбнувши, простягаю пляшку Риті, продовжуючи битися всередині неї з подвоєною швидкістю. Стіл, зараз, здається, під нами розвалитися, але мені начхати.

- Слава, - якось навіть і не помітив, коли це вона перейшла на вереск. Мабуть, занадто довго і жорстко, але інакше просто не виходить. Ні насолоди, ні розрядки, ні навіть викинути блондинку з голови. – Слава, давай я по-іншому…

Не хочу по-іншому... Взагалі, ніяк не хочу, - раптом розумію я, і це зі мною, напевно, вперше в житті. Вірніше, - хочу, але з іншою. З нею все я робив би зовсім інакше…

- Слава, - Рита вже починає поскулювати, та й від нас хіба що пара не йде. - Будь ласка.

- Давай, - штовхнувшись з силою востаннє, я все - таки виходжу з неї.

- Які ви, спортсмени, довгограючі, - криво усміхаючись, намагається пококетувати вона. Благо, найближчим часом цей рот буде зайнятий, і мені не доведеться її слухати. Повільно стаючи на коліна, Рита розстібає гудзики на сукні, під якою знову нічого не виявляється, оголюючи досить великі груди, і починає стискати своїми півкулями мій все ще божевільно збуджений член. Але я зараз найменше налаштований на ігри, так що вибач, мала. Різко закидаю її голову вгору і так само жорстко вбиваюсь прямо в горло, намагаючись не слухати її схлипувань.

- Давай,  - хриплю, заплющуючи очі і відчуваючи наближення такої бажаної розрядки

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно