Геннадій Обушній - Екст, Геннадій Обушній

йти звідси й шукати життя. Чекати рятувальників тут? За шість років ми не почули нічого на всіх каналах зв’язку. Жодного разу не почули скрипу головних приводів. Я думаю, що катастрофа торкнулася великої частини населеного космосу. У кращому випадку посипались технології, в гіршому...

Семмі замовк, Кет теж мовчала.

— Кетті, ти запропонувала досліджувати зірки класу G. Давай шукати життя. В першу чергу там.

— Тоді треба поповнити запас літію. У нас залишилося років на п’ять.

Це було нескладне завдання: знайти руду в поясі астероїдів і прогнати через два атомарних фільтри. За тиждень двісті тонн реакторного палива на п’ятдесят років лежало в складі. Попутно повністю оновили запас води.

Як завершальний штрих, знайшли старий аварійний модуль, що бовтався на круговій орбіті, і відновили його до рівня маяка-ретранслятора: приймач прямого зв’язку плюс радіопередавач. Семмі було нелегко працювати в цьому модулі, занадто важкі спогади. Але він впорався.

Перед стартом Семмі й аватара Кет зібралися біля Лео, довго дивилися і мовчали. Кожен про своє. Потім встали, Семмі перейшов на місток, ліг (він так і спав на тому ж килимі, як і при Лео) і катер полетів з цієї чорної системи, яку через тисячоліття інша раса назве Кастором.

Можливо, коли-небудь хтось оцінить цю роботу. Десятки і сотні років крихітний катер сплітав зі своїх маршрутів клубок з центром в Касторі, йдучи все далі й далі від місця катастрофи. Прискіпливо аналізував чергову ціль і одного разу навіть уникнув візиту до наднової.

Накопичувалося і архівувалось багато інформації та зразків. Але високорозвиненого життя поки що не виявлялося. Одноклітинне життя є майже всюди, чіпляючись за існування за неможливих умов, використовуючи будь-які острівці параметричної стабільності. Але багатоклітинне життя — явище рідкісне. А ще більш рідкісне — життя з перспективою розуму. Час вони відраховували від дати аварії: такий-то рік П. А. Так було зручно й логічно.

У 45 році П. А. Кет запитала:

— Кудлатику, що відбувається? Я спостерігаю за твоїм здоров’ям постійно, але за 44 роки не виявила ніяких змін. Жодних. Немає і тенденцій до змін. Цікаво, що тіломіри не скорочуються! Вперше я побачила тебе за три роки до катастрофи і ти був таким же. Незрозуміло, чи це норма, чи наслідок гіперопромінення. Що скажеш?

— Ррр... Уявлення не маю.

— Гаразд, а що ти взагалі знаєш про свій вид? В уцілілих архівах про тебе нічого немає, а треба знати хоча б тривалість життя твоїх родичів.

— В середньому двісті років. Можна і більше, за бажанням.

Кет зрозуміла, що розмова для Семмі була неприємною, і вони більше ніколи не поверталися до цієї теми. Точніше, повернулися, але дуже нескоро. Вона продовжувала регулярні огляди симура. Ні за 200, ні за 2000 років жодних змін не відбулося. Звичайно, періодично змінювалась шерсть і зуби. Постійно підростали кігті. Поступово факт незмінності організму Семмі став просто фактом.

Ігри

Кожна експедиція займала в середньому десять років. Розгін, гальмування і рік на вивчення системи. Можна було обмежитися швидким поверхневим оглядом, але Кет і Семмі не порушували суворих експедиційних процедур і регламентів. Почасти з поваги, почасти через нелюбов до чергового перельоту. Рік у черговій системі хоч якось наповнений роботою, подіями і враженнями. А переліт — це багато років одноманітного замкнутого простору. І ці роки тільки частково заповнюються навчанням, аналізом і класифікацією знахідок. Ще частина заповнена фільмами із зібрання Лео, які витрачаються дуже економно, не більше одного на місяць. Кет навіть пропонувала Семмі спати якусь частину часу перельоту, але він відмовився.

Чим же ще заповнювався час? Іграми. Рухливими, логічними і навіть азартними. Звичайні кораблі створювали тільки голографічну аватару для зручності спілкування з екіпажем. Але розвідувальні катери могли на деякий час і матеріалізувати свої аватари. Звичайно, в особливих випадках і тільки всередині корпусу катера. Проте пілоти потайки користувалися цією можливістю набагато частіше. Лео теж. Він частенько просив Кет «затвердіти» і грав з нею у футбаскет (м’яч у кільце забивається ногою), фехтував на жердинах, грав у ханнівскій аналог шахів тощо.

Кет, усвідомивши роль ігор у житті розумних, навчила й Семмі грати в м’яч, шахи і кості. Окрім ігор, привчила його до щоденних занять спортом: акробатики й бігу на доріжці. Таким чином життя в перельоті наповнювалось змістом. Але чомусь вони не люблять згадувати ті перші п’ятдесят експедицій.

Знахідка

У 467 році П. А. вони знайшли нарешті планету, дуже схожу на рідній світ Лео. Гравітація 0.95, тиск 1.15, температура від 223К до 325К. Хронологічно приблизно мезозойська ера, з буйною рослинністю і тваринним світом. До розуму залишалися ще десятки мільйонів років.

Але тут були суша, океани, блакитне з прозеленню небо, придатна для дихання атмосфера, день, ніч, безліч фарб і звуків, величезні красиві гори.

І неважливо, що це був світ безмізких істот, дрібних і гігантів, травоїдних і хижаків, що панують на суші, у воді й повітрі. Тут було Його Величність Життя. Назвали планету просто — Знахідка.

Семмі негайно облаштував собі невелику базу і після кожного рейду по системі два тижні жив «унизу». Як сам казав, брав законно зароблені канікули. Обходився без захисної маски, дихав на повні груди, ходив, бігав, багато літав, подовгу бовтався в озері. Нудьгувати за Кет він починав на другий день і умовляв її спуститися і побачити всю красу живого білкового світу. Кет відповіла на пропозицію приблизно так:

— Хвостику, мені це цікаво і міцність конструкції катера дозволяє сісти. Але наш Регламент забороняє.

А сама подумала: ця планета нагадує рідні світи Лео й Семмі. А що таке мій світ? Тільки катер? Так мало? Кет з подивом (якщо можна так сказати) відзначала нові риси в характері Семмі: рішучість і впертість. Він ніколи не відступав і не роздумував у сутичках з місцевою фауною. Треба сказати, що Семмі на Знахідці кілька разів потрапляв у серйозні халепи: бився з багатотонними летючими драконами. А одного разу, коли хижаки напали зграєю, йому довелося вбити двох із них. І без докорів сумління поповнив ними запас натуральної білкової їжі. Потвори ж виявилися злопам’ятними і спробували помститися. Згодом Кет і Семмі навчилися ставитися до того випадку з гумором, хоча веселощами в той момент не пахло.

Тоді Семмі статечно летів на висоті п’ять кілометрів і навіть не озирався навколо. Дракони на таку висоту не забираються, а дрібні птахи самі поступаються дорогою. Знизившись, влетів у бездонний каньйон і на секунду відволікся, дивлячись вниз на швидку