Сей Сенагон - Записки в узголів’ї

не дивно?… 8. Перший день року і третій день третього місяця

Перший день року і третій день третього місяця особливо гарні за сонячної погоди. У п’ятий день п’ятого місяця може бути й похмуро, але на сьомий день липня має бути ясно. На свято Танабата[26] хай яскраво світить місяць, нехай ясно сяють зірки.

У дев’ятий день вересня найкраще, коли на світанку піде дощ і хризантеми опиняться в росі, тоді вата,[27] що окутує квіти, набухає і ще краще чути їхній аромат. Але найпрекрасніше, коли на світанку, після того, як припиниться дощ, небо все ще затягнуте хмарами, і здається, що ось-ось воно знову заплаче.

9. Висловлення почуття радості

Люблю дивитися, коли до імператора приходять, щоб висловити подяку. Вони сидять перед імператором, розпустивши ззаду довгі шлейфи, із табличками у руках. Потім вони виконують церемоніальний танець і кланяються.

10. Хоча варта у нашому дворі знаходиться на сході…

Хоча варта у нашому дворі знаходиться на сході, усі за звичкою називають це місце Північними воротами.

Поблизу воріт росте височенний дуб, і ми завжди, коли проходили повз нього, казали:

– Цікаво, яке заввишки це дерево?

І якось почесний чюджьо[28] відповів:

– От якби його зрубати під самий корінь, то воно могло б слугувати опахалом для єпископа Джьочьо.

І трапилося так, що Джьочьо став настоятелем храму Ямашіна і з приводу цього призначення приїхав до імператора на знак подяки. І саме цього дня почесний чюджьо командував палацовою гвардією. Настоятель храму виглядав особливо страхітливо, оскільки він ще й надягнув високі сандалі. І ось коли він уже повернувся додому, я запитала у почесного чюджьо:

– Чому ж ви не подали опахало єпископу?

– Ви нічого не забуваєте, – засміявся чоловік.

11. Гори

Гори: гора Оґура – «Сутінки», гора Мікаса – «Три солом’яні капелюхи», гора Конокуре – «Тінь від дерев», гора Васуре – «Забудь!», гора Ірітачі – «Місце, де сонце заходить», гора Касе – «Позич!», гора Хіе-но – всі вони прекрасні.

Гора Іцухата, гора Ночісе, гора Касаторі, гора Хірано, а також гора Токоно, яка нібито говорить: «Не забудьте згадати і про мене!».

Гора Ібусе. Гора Асакура – вона така гарна, коли на неї дивишся здалеку.

Гора Івата. Гора Охіре. Ця назва нагадує нам танцівників, яких імператор запрошує на свято до храму Івашімідзу.

Гора Тамуке – «Підношення».

Прекрасна гора Міва.

Гора Отова.

Гора Мачікане – «Не в змозі більше чекати», гора Тамасака – «Оксамитова гора», гора Мімінаші – «Безвуха гора».

Гора Суеномацу – «Останні сосни». Арашіяма – «Вітряна гора». Гора Каеру – «Повернешся!» – усі ці гори також прекрасні.

12. Гірські вершини

Цурува, Аміда, Іятака – усі ці гірські вершини надзвичайно гарні.

13. Рівнини

Рівнини: Такахара, Міка-но, Ашіта-но, Соно, Хаґі, Авадзу, Наші, Унаіґо, Абе-но, Шіно – усі вони прекрасні.

14. Ринки

Ринок Дракона.

Серед більшості ринків у провінції Ямато найкращим є Цуба. Його обов’язково відвідують паломники з храму Хасе, а тому він ніби також бере участь у процесії поклоніння богині Каннон.[29]

Ринок Офу. Ринок Шікама. Ринок Асука. Усі вони гарні.

15. Безодні

Безодня Кашіко – безодня страхіття. Цікаво, в які ж надра цієї безодні заглянув той, хто так назвав це місце.

Безодня Наірісо: хтось когось попереджав, мовляв: «Не заходь!».

Безодня з красивою назвою Аоіро – «Бірюзова вода» – одяг такого кольору дуже личив би молодим куродо.[30]

А також безодня Іна – «Немає».

Безодня Какуре – «Ховайся!», Нодзокі – «Що там?», Тама – «Інколи» – усі вони незвичайні.

16. Моря

Гарне море з прісною водою. Море ж із солоною водою – це море Йоса.

Чудове море також в Ісе.

17. Імператорські гробниці

Гробниця Уґуісу – «Соловей», гробниця Кашівабара – «Дубовий гай», гробниця Аме – «Небо». Гарні вони всі.

18. Переправи

Переправи Шікасуґа, Мідзухашіно – «Водяний міст» – також прекрасні.

19. Будівлі

Ворота Лівої гвардії.

Чудові також палаци Ніджьо, Ічіджьо.

А також палаци Сомедоно-но мія, Сеґаі, Мікаі, Суґавара-но-ін, Рейдзей-ін, То-ін, Ононо, Кобаідо-но, Аґата-но ідо, Тосанджьо, Корокуджьо-ін.

20. У північно-східній частині палацу Сейрьоден

У північно-східній частині палацу Сейрьоден[31] на розсувних дверях намальовано море в бурю і страшних істот, у яких довгі руки та ноги. Завжди, коли двері в покої імператриці були відчинені, цю картину було гарно видно, а тому ми дивилися на неї і зі сміхом казали, яка вона бридка та страшна. В один із таких днів, коли у нас стояла ваза з красивою сакурою заввишки приблизно з п’ять шяку,[32] уквітчана білими пелюстками, в обід до нас завітав високоповажний дайнаґон.[33] Його каптан кольору сакури вже трішки пом’явся, а штани темно-пурпурового кольору були вишиті розписами. З-під каптана було видно ще декілька одежин, знизу – білі, а зверху ще одна червоного кольору, яка просто палала.

Оскільки імператор був якраз в опочивальні своєї дружини, то дайнаґон зайняв місце перед опочивальнею на вузенькому дерев’яному помості та почав доповідати про свої справи. По той бік помосту сиділи молоді придворні дами, кімоно у яких було найкращих кольорів: кольору сакури, червоної гліцинії, жовтої керії. Рукава кімоно звисали аж до завіси, і було видно їх край.

А тим