Олексій Анатолійович Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Де? А… Це так… Тефлонове покриття.
На прийомі у психіатра.
– Лікарю, я кожної ночі бачу один і той же жахливий сон: мою тещу з крокодилом на повідку. Ви тільки уявіть собі ці хижі гострі зуби, холодні ненависні очі!..
– Це дійсно жахливо!
– Чекайте, я вам ще про крокодила не розказав!
– Чому ви так сумуєте?
– Я вже рік не бачила свого зятя!
– Заспокойтеся! Що ж ви тільки про себе й думаєте? Адже це був найщасливіший рік його життя!
У коридорі лікарні, поруч з операційною, нервово тупцює чоловік. Через дві години з операційної виходить втомлений хірург:
– У мене для вас погана новина… Я нічого не міг зробити… Ваша мати…
Чоловік перебиває:
– Теща!
Хірург:
– У мене для вас гарна новина…
– Завтра до нас приїде моя мама!
Мовчання…
– Ненадовго, лише на пару тижнів.
Мовчання…
– Ти чув, що я сказала?
Мовчання…
– От і добре. Я знала, що ти не будеш сердитися…
Зітхання…
– І не треба на мене кричати!
Теща до зятя:
– Пора за розум братися, не все пити…
Зять:
– Треба й похмелятися!
Теща:
– А з похмілля…
Зять:
– Знову на весілля!
Два приятелі зустрічаються у ветлікарні.
– Що сталося з твоїм псом?
– Та ось, тещу вкусив.
– Ти що, усипляти його зібрався?
– Ні! Просто зроблю собаці прививку від сказу.
Зять лестить тещі літнього віку, яка приміряє капелюшок з пером:
– Це перо на капелюсі робить вас молодшою на десять років!
– Ти так і хочеш на мені зекономити! Ладен одне лиш перо купити…
Хоронять якогось чоловіка. Перехожий запитує:
– Від чого помер?
– А читай написи на вінках: «Від вірної дружини», «Від любимої тещі»…
Теща до зятя:
– Синку! Що ж це ти по господарству нічого не робиш? Дах протікає, тин повалився…
Зять:
– А воно моє? Воно мені треба?
Теща переписала будинок на зятя, а той як не робив, так і не робить нічого.
– Синку, що ж ти знову нічого не робиш?
Я ж все на тебе записала.
– Чого ти носа сунеш? Воно твоє? Воно тобі треба?
Зять:
– Мамо, я дарую вам автомобіль.
– Прекрасно! Тільки знай: без тебе я на ньому не їздитиму!
Дід з бабцею гуляють парком.
– Пам'ятаєш, – каже стара, – саме на цьому місці сорок років тому ми зустрілися вперше…
– Пам'ятаю, пам'ятаю… А он на нашій лавці знову чекає якийсь дурень…
Зять:
– Мамо, Зіночка просила передати вам один поцілунок!
– Брешеш!
– Чому?
– Вона не скупа, ніколи одного поцілунку не передає!
– Я чув, що ви залишаєте наше місто і ідете до свого зятя? Дуже, дуже шкода!
– Кого
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми», після закриття браузера.
