Олексій Анатолійович Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Петре, що робитимеш цієї суботи? – запитує Іван.
– Йдемо з сином на природу, будемо запускати в небо змія! А ти?
– У мене така ж програма – тещу в аеропорт поїду проводжати.
На кордоні України з Росією, який проходить через велике село, зустрічаються два куми, Іван і Николай. У Николая руки пофарбовані в різні кольори, а в Івана синець під оком.
– Що з тобою, Миколо? – запитує Іван.
– Склероз замучил! Вот левую руку покрасил в лиловый цвет, на букву «Л», а правую – в кофейный.
– А як же ти такі складні слова запам'ятав зі своїм склерозом?
– Да очень просто, теща у меня Лилия Прокофьевна, а этот ужас у меня вбит на уровне подсознания! А у тебя-то, Ванька, откуда синяк под глазом?
– А… Теща хотіла коцюбою по спині дістати, а я, бач, встиг відвернутися…
Дружина запитує у чоловіка:
– Ти, часом, не знаєш, де наша книга «Як прожити 100 років»?
– Я її спалив!
– ?…
– Бо теща хотіла почитати…
– Як англійською мовою сказати «Моя теща не прийде сьогодні на вечерю»?
– Yeah!!!
Дружина:
– Ти ненавидиш усіх моїх родичів!
Чоловік:
– Ну як же?! Наприклад, твою свекруху я люблю набагато сильніше, аніж свою тещу!
Шановний Бен Ладен! Від спор сибірки, які ви прислали в конверті з білим порошком, ледь не померла моя теща. Переконливо прошу вислати що-небудь надійніше.
(3 листа Бен-Ладену).
Йому хотілося стрибати від радощів, але на його плечі лежала тяжка домовина з тещею…
– Як дорого обходиться реклама!
– Ви щось рекламуєте?
– Ні. Але дружина читає, теща читає…
Дружина розмовляє по телефону, кладе слухавку і каже сама до себе:
– Здається, моя мама вже наполовину зійшла з розуму…
Чоловік не відриваючись від газети:
– А-а-а… Значить, вже трохи краще…
– Уявляєш, у всіх на весіллях крадуть наречених, а у мене вкрали тещу!
– Ну!?
– Більше дорогих подарунків не було.
Теща приїхала в гості… Зять кличе сина:
– Пам'ятаєш, ти просив минулого року бубон, а в цьому році хотів дудку? Так ось, завтра ми купимо і бубон, і дудку!
Жінка під час пожежі отримала страшні опіки. Шкіру для пересадки, звичайно, брали у чоловіка. На обличчя – найніжнішу, із гепи. Жінка трохи оклигала, роздивилася на себе у дзеркало і до чоловіка:
– Любий! Я навіть не знаю, як тобі дякувати!
– Не варто, люба. Найкраща для мене подяка – бачити, як твоя ненька цілує тебе в щічку!
Теща замріяно розповідає зятю про своє минуле:
– Коли я була молодою – я була дурненькою, наївною і навіть негарною…
– Мамо, ви прекрасно збереглися.
– Алло! Швидка допомога?!
– Ні! Ви помилились!
– А-а-а! Вибачте, будь ласка!
– Нічого, буває!
– Ні, ні, правда, вибачте! Розумієте, у мене теща помирає, кожна секунда на вагу золота, отож, поспішаючи, мабуть, і помилився. Але ж ви не ображаєтесь? Правда-правда? Ні, мабуть-таки, ображаєтесь? У вас голос якийсь пригнічений… Ні? Чесно ні? Чесно-пречесно?! Ну, добре. До побачення. Ще раз вибачте. Не ображайтесь…
Теща запитує у зятя:
– Що це у вас в каструлі було таке чорне, ледве відмила?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми», після закриття браузера.
