Джаред Мейсон Даймонд - Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

4. Допомога від інших. Більшість із тих, кому вдалося успішно пережити кризу, добре знають ціну матеріальної та емоційної підтримки з боку друзів, а також офіційних груп підтримки, що надають допомогу хворим на рак, алкоголікам або наркоманам. Серед поширених прикладів матеріальної допомоги можна назвати виділення тимчасового житла тим людям, чий шлюб щойно розпався; надання професійних і реалістичних порад охопленим кризою індивідам, чия здатність до вирішення проблем тимчасово погіршилася внаслідок важкого емоційного стану; забезпечення практичної допомоги з отримання важливої інформації, пошуку нової роботи, знаходження нових компаньйонів, а також сприяння у влаштуванні дитини в новий дитсадок. Психологічна підтримка полягає в умінні вислухати людину, допомогти їй чіткіше окреслити проблеми, які в неї виникли, і відновити тимчасово втрачену надію та впевненість у собі.

Для пацієнта кризового терапевтичного центру таке «звернення по допомогу» є одним із необхідних перших чинників, що сприяють подоланню кризи: пацієнт прийшов до центру, тому що усвідомив свою потребу в допомозі. Від людей у кризовому стані, які не звертаються до терапевта, надалі прохання про допомогу може прозвучати надто рано, запізно або не прозвучати взагалі, бо дехто ускладнює своє становище тим, що намагається подолати кризу самостійно, без сторонньої допомоги. Можу навести особистий приклад спроби отримати допомогу поза межами кризового терапевтичного центру: коли моя перша дружина ошелешила мене, заявивши, що збирається зі мною розлучитися, впродовж перших кількох днів я обдзвонив своїх чотирьох найліпших приятелів і вилив перед ними свою душу. Всі четверо розуміли мене й співчували, бо троє з них самі були розлученими, а четвертому ледве вдалося зберегти свій шлюб, над яким нависла загроза. Хоча моє звернення по допомогу не змогло запобігти неминучому розлученню, воно виявилося першим кроком у тривалому процесі переоцінки своїх стосунків з іншими людьми, і результатом цієї переоцінки став другий шлюб — цього разу щасливий. Розмови із близькими друзями допомогли мені зрозуміти, що недоліки притаманні не мені одному і що я можу зрештою стати щасливим — як це вдалося іншим людям.

5. Інші індивіди як зразок. Інші люди часто стають джерелом допомоги, оскільки застосовані ними альтернативні методи виходу із кризи можуть бути прикладом для наслідування. Знову зазначу, що для більшості з нас, тих, хто успішно подолав кризу, великим позитивом стала наявність знайомого, якому вдалося вибратися із подібної ситуації, а застосовані ним методи подолання кризи можна було взяти й собі на озброєння. В ідеалі такими взірцями бувають друзі та знайомі, з якими можна вільно говорити і від яких можна навчитися, як слід вирішувати проблеми, аналогічні вашим. Але гарним прикладом може також стати та чи інша особисто вам не знайома людина, про життя якої та її методи подолання кризи ви раніше чули або читали. Наприклад, мало хто з читачів цієї книги знав Нельсона Манделу, Елеонору Рузвельт або Вінстона Черчилля особисто, але їхні біографії та автобіографії й досі є джерелом ідей та натхнення для інших людей, які використовували їх як взірець для подолання власної особистісної кризи.

6. Сила Его. Силою Его психологи називають важливий для подолання кризи чинник, який різниться у кожної особи. Це поняття означає, серед іншого, і впевненість у собі, але є значно ширшим. Сила Его означає відчуття самого себе, наявність мети, а також усвідомлення самого себе таким, яким ти є, — гордим і незалежним індивідом, що у своєму житті не залежить від схвального ставлення інших людей. Сила Его включає здатність переживати сильні емоції, залишатися зосередженим в умовах стресу, вільно висловлюватися, адекватно сприймати реальність і приймати виважені рішення. Ці поєднані між собою властивості є ключовими для здатності розробляти нові способи вирішення проблем і долати паралізуючий страх, який часто виникає внаслідок кризи. Сила Его починає формуватися в дитинстві, особливо з того часу, коли батьки починають приймати вас таким, яким ви є, не сподіваючись більше, що ви будете втілювати їхні мрії, й не ставлячись до вас так, наче ви є молодшим чи старшим, аніж насправді. Саме батьки навчають вас долати пригніченість, не даючи вам усього того, що вам хочеться мати, але водночас і не позбавляючи всього того, чого б вам хотілося. Увесь цей досвід сприяє формуванню сили Его, яка надалі допомагає людині долати кризу.

7. Чесна самооцінка. Цей чинник споріднений із силою Его, але заслуговує на окремий розгляд. Для людини у стані кризи фундаментальною передумовою для здійснення правильного вибору є чесна, нехай часом і болісна, самооцінка власних сильних і слабких сторін, тих складових свого єства, які функціонують добре або ж погано. Лише в такому разі ви матимете змогу вибірково змінюватися таким чином, щоб зберегти свої сильні сторони, а слабкі замінити новими методами подолання кризи. Хоча важливість чесності при вирішенні кризи начебто очевидна, насправді людей, які бувають нечесними у стосунках із самими собою, надзвичайно багато.

Питання чесної самооцінки було однією із ключових проблем моєї професійної кризи 1959 року. В одному аспекті я переоцінив свої здібності, а в іншому — недооцінив. Зокрема, я переоцінив свої можливості, вважаючи, що маю здібності, необхідні для того, щоб стати синхронним перекладачем; цю ілюзію мені навіяла моя любов до вивчення мов. Але потім я поступово усвідомив, що для того, аби стати успішним перекладачем-синхроністом, однієї любові до мов недостатньо. В дитинстві, яке я провів у Сполучених Штатах, вчитися говорити іноземною мовою я почав тільки в 11 років. Я не бував у дитинстві в неангломовних країнах, тому більш-менш вільно іноземною мовою (німецькою) заговорив лише у 23 роки. Оскільки іноземними мовами я почав говорити відносно пізно, на сьогодні навіть у тих мовах, якими я володію найкраще, в мене й досі залишається американський акцент. Лише у сімдесят із лишком років я, нарешті, виробив у собі здатність швидко переходити з однієї неанглійської мови на іншу, так само неанглійську. І якби я подався в синхронні перекладачі, то мені довелося б конкурувати зі швейцарськими фахівцями, які зазвичай встигають виробити в собі й вільне володіння чужою розмовною мовою, і потрібний акцент, і легкість переходу з однієї мови на іншу ще до того, як їм виповниться вісім років. Насамкінець мені довелося визнати: я обманював самого себе, мріючи про кар'єру перекладача-синхроніста і вважаючи, що зможу конкурувати на цій ниві зі швейцарськими перекладачами.

Ще однією проблемною цариною моєї самооцінки в 1959 році, в якій я переоцінив свої здібності, були наукові дослідження. З огляду на свою неспроможність вирішити