Ірина Калюжнова - ПсихологІя Я Центризму Частина Друга, Ірина Калюжнова

РОЗДІЛ 6 Освіта та демографія з точки зору Я-центризму або скільки людей має бути у державі і чому їх слід навчати.

                                  Я ніколи не дозволяв своїм шкільним заняттям заважати моїй освіті.

                                                                                                             Марк Твен

              Ця планета не перенаселена, їй просто погано керують.                  Роберт Хайнлай

  

            У наш  час багато  говорять про демографію, з'єднуючи її з вирішенням соціальних проблем та зростанням економіки. Якщо проаналізувати це питання, то думки вчених у різні періоди часу розходяться докорінно.  То занадто багато людей, то занадто   мало, ну,  ніяк не догодити. Вчені та політики мають сміливість, щоб судити, скільки людей потрібно у державі, або взагалі на Землі. А ось  кому  потрібно не уточнюють. Теорій з цього приводу  безліч, від тепер трохи  півзабутого Мальтуса до розмов  про старіння нації, і про  те що кількість пенсіонерів перевищує кількість робітників та інші  нісенітниці.

 

  Мальтус у своєму дослідженні був хоча  б досить  відвертим і не приховував, чиї інтереси виражає  його теорія. Загалом, висновки Мальтуса зводяться до того, що бідність  створена природою і Богом (він був священиком). Населення зростає швидше, ніж засоби існування. Ви можливо  пам’ятаєте - населення зростає у геометричній прогресії, а засоби існування в арифметичній.   Тому совість багатія може  бути чистою. Проти природи не підеш. Звичайно, добра людина може займатися благодійністю  та нагодувати певну кількість голодних, але кардинально це нічого не змінить. Але що стосується сучасних парадигм, тут лицемірство просто  заскалює. У країні недостатньо людей працездатного віку. Що справді? Чи є дефіцит персоналу серед блогерів, журналістів, ведучих, артистів,  про чиновників та політиків  краще промовчати. Тут, незалежно від демографічної ситуації, людей  більш ніж достатньо.

Не вистачає людей абсолютно інших  професій. Більше того, чим нижча кваліфікація, тим більший дефіцит. І якщо працівників з різних причин стає менше, то необхідно:

1. Підвищити заробітну плату

2. За  можливістю  механізувати виробничі процеси для підвищення продуктивності.

 А робити цього дуже не хочеться. Простіше спробувати знайти додаткові робочі руки будь-яким чином. Так щоб натовп стояв біля воріт  готових працювати за  будь-якими умовами. Просто мрія.

      Про пенсіонерів краще б взагалі мовчали. Пенсійний фонд - це дуже вигідна фінансова інвестиція, просто їм потрібно керувати в інтересах пенсіонерів, а не у своїх особистих.  Поміркуйте, людина починає відраховувати  кошти  з  18 років, і,  точно не прийде за ними, до 60. До цього часу гроші належать  фонду  і на цей фонд працюють. І той факт, що цими грошами погано керують і вони  працюють погано,  вже ніяк

 не демографія. Так що, справа не в демографії, а  у ставленні суспільства. Усі мусять пам’ятати, що нікому вже  не повернеться  18 років, але 70років буде всім, ну, не всім , звичайно, але тим, кому  пощастить. А удача, як відомо, - це якість, яку потрібно цінувати і бути поближче до тих, кому щастить.  Людство перемогло багато захворювань, зменшилась смертність і люди стали менше народжувати. Все зрозуміло, це означає, що якийсь вбудований  механізм  регулювання населення існує, просто ми  поки що його  не знаємо. Усі спроби регулювати так зване природне  зростання не призвели до нічого доброго.

           Світ періодично стикався з проблемою катастрофічного зниження кількості  населення. Відносно недавно, за історичними стандартами у XIV столітті, Європу вразила жахлива епідемія чуми « Чорна смерть».  За даними різних джерел, від 75 до 200 мільйонів людей загинуло, це  майже половина населення тодішньої  Європи. А що сталося далі? На додаток до багатьох соціальних наслідків, на яких ми не будемо  зупинятися, вартість праці зросла, ніхто не хотів працювати за старі  зарплати, що призвело до необхідності модернізації. Був значний прогрес у цивілізації. Сумно усвідомлювати, що сталося це після жахливої ​​епідемії, але  було саме так.

     Науковий та технологічний прогрес залишає хвіст, який потрібно розбирати, найчастіше  лопатою. А людей, які здатні лише до такої роботи, якщо вони взагалі існують, набагато менше, ніж самої такої  роботи. Люди давно звертали увагу на дану проблему. Художньої літератури на цю тему багато. Найбільш  відомий у нас   роман «Дивний новий світ» Олдоса Гакслі. Там, як ви напевно пам’ятаєте, люди відразу були зроблені з заданими властивостями. Альфа, Бета, Гамма. Усі вони мали певні здібності і були пристосовані до певного типу діяльності, тобто не було конкуренції за робочі місця. Не зовсім зрозуміло, як може існувати таке суспільство, і як можна було вдосконалюватись, за повної відсутності конкуренції, і чому всі вони постійно приймали сому (нешкідливий наркотик) посеред розваг, якщо було гасло " зараз кожен  щаслив". Ну, добре. Гакслі ставить  проблему, яка до речі,  виникла досить давно. Але він не пропонує рішень, як і  інші менш відомі автори романів з такими проблемами.  Щоб вирішити питання, пропонується відправити тих, хто не погоджується на острів (це у Гакслі) або полетіти на іншу планету (є  такий роман). Ну це, як і у казці, поїхати   далеко,далеко а проблемами  завантажити тих, хто залишається.

Деякі діячі  намагаються пояснити нерівність доступу до цікавої та кваліфікованої роботи з початкової нерівності здібностей людей. Звичайно, себе такі пояснювачі ставлять  на найвищу сходинку   і вважають  гідними роботи високої кваліфікації і, і відповідно, місця  у  соціальній ієрархії. Ну,а що робити іншим? Жодна книга про особистісне зростання  не мотивує на  роботу на конвеєрі та на багато  інших  професій, які надзвичайно необхідні для суспільства. Часто повторюється жарт, що якщо зникне чергова  поп -"зірка", ніхто не помітить, але якщо сантехніки зникнуть, то ... страшно і подумати про це.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍