Ірина Калюжнова - ПсихологІя Я Центризму Частина Друга, Ірина Калюжнова

Однак цікавої, а також  роботи  з високою оплатою недостатньо для всіх  - це факт, з яким важко сперечатися. Був навіть такий напрямок, який запропонував тим, хто не знайшов цікавої роботи, щоб реалізовувати свої здібності  творити у  вільний час, який збільшиться, тобто займатися хобі.

Нерівність здібностей, звичайно, існує, але чи можна це виміряти? З  тестами я думаю, що все зрозуміло, знаменитий IQ не критикує лише ледачий, створюють тести люди, і вони можуть помилитися, і ці помилки не неприємні, а трагічні, оскільки вони стосуються життя та долі людини. Якщо відповіді на тест вирішать  подальшу долю людини та її реалізацію, то як діяти пізніше? Саме через  не реалізацію   виникає  більшість  неприємностей у світі. Крім того, тест призначений для певного типу особистості, придатної для певної структури, і що в кінцевому підсумку відбувається зі структурою, де всі однакові? Правильно, вона деградує.  Вчитель також віддає перевагу певному типу особистості, а саме своєму власному, ось ціна  шкільних,  і не лише   шкільних оцінок.  Репетитори можуть натренуватися на іспити. Є люди з хорошою і навіть феноменальною пам’яттю, але це нічого не означає. Звичайно, ми за соціальні ліфти, але якщо припустити, що просування  дійсно залежать від здібностей, то дякувати Богові, дійсних  критеріїв здібностей немає. І всі спроби створити такі  критерії не призводять до нічого доброго.

А що можна сказати  про  співвідношення успіху в навчанні та успіху в професії. Я маю на увазі не поганих студентів, які стали депутатами, чи кимось у цьому роді.  Ми поговоримо про тих, хто досяг успіху у своїй професії.  Тут навіть не існує простої кореляції. Успіхів у професії досягають як відмінники  так  і  посередні учні. Пригадайте своїх знайомих і вам все стане ясно.

Багато країн вирішують відсутність людей простих професій за рахунок мігрантів.  Мігранти не страйкують і взагалі поводяться тихо, поки їх не стає занадто багато. Тоді вони створюють проблеми. Але, як правило, бажання здобути дешеву робочу силу  перемагає.

                    І тут ми переходимо до питання освіти.   Філософ просвітник Дені Дідро свого часу листувався  з Катериною II, яка хотіла організувати систему освіти  у країні. Треба сказати, що у  видатного  мислителя вистачило розуму не їхати  до Російської Імперії, однак він написав керівний трактат для Катерини.  Пропоную деякі уривки у вільному переказі.

«Вчитель повинен повністю залежати від навчального закладу і жити на його території. У  вчителя, який має  сім'ю  зарплата більше, ніж у самотнього, йому платять не за роботу, а просто тому, що йому потрібно утримувати свою сім'ю. І, УВАГА. Вчитель повинен мати саме стільки знань, скільки необхідно для його предмета.

На мою думку, коментарі не потрібні.

Я пригадую дуже старий радянський жарт. Остап Бендер зустрів Шуру і каже:

- Ти  знаєш, я одружився

- Остап, зі твоєю  репутацією, як тобі це вдалось ?

- Я знайшов жінку, яка нічого про мене не знає. Вона викладає літературу в середній школі, а  там книга про мене   не включено у програму.

       Французький історик та публіцист Жуль Мішель вже в 18 столітті підійшов до проблеми просвіти  досить серйозно і попереджав  про небезпеку надмірного розповсюдження освіти. Оскільки випускник університету не захоче бути ремісником, а чиновницьких  місць на всіх не вистачить. Тобто ц було сказано прямо, і  цілком  зрозуміло,  що чиновниками дипломатами тощо будуть саме наші діти. Дуже сучасно, чи не так?

         Люди ділили роботу на престижну, а непрестижну протягом тривалого часу. Хтось правитель, хтось - воїн, і хтось працює. При тому, працівник завжди був на останньому місці. Навіть вчений чи художник, про артистів взагалі  немає  чого говорити. Це зараз вони використовуються як ідеологи. Тобто, керувати, воювати та промивати  мізки , з розвитком суспільства стає важливішим, ніж створення матеріальних та духовних благ. Якщо в країні вигідніше бути десь поблизу влади, ніж спеціалістом  високого класу, це означає, що феодальні принципи в країні достатньо  сильні.

Зараз теж  існує  градація професій та проблем у  зв’язку з цим вистачає. Ідеальне рішення  такого  питання було запропоновано індійськими кастами.  Тепер вони юридично скасовані, але фактично існують,  бо це занадто зручно для найвищих каст, важко відмовитись. Звичайно, є соціальні ліфти, але бар'єри у всіх країнах досить високі.  Це, перш за все, освіта, навіть якщо вона безкоштовна. Існують престижні та не престижні навчальні заклади, хоча престиж поняття досить суперечливе. Наприклад, компанія приймає лише випускників певного університету. Важко поступити  туди і найголовніше дорого.  Туди потрапляють  з  люди  певної соціальної групи, що це  як не каста. Звичайно, з’являються нові можливості. Але бар'єри продовжують будувати. З одного боку, конкуренція , звичайно сприяє  руху,  з іншого,  може  приймати зовсім не  спортивну форму.

На негативний відбір звернули увагу аж ніяк  не зараз. Будь-який правитель: хан, цар, князь і так далі, використовували своїх командирів і стратегів, але ревнували до  їхніх успіхів, і коли потреба в їх талантах зникала або принаймні зменшувалась, влаштовували їм всілякі неприємності. Прикладів є багато. Звідси тверда віра в те, що  має успіх саме посередність, бо  їй ніхто не заздрить. Негативний відбір пронизує все суспільство і, перш за все, освіту.

Як завжди в історії, система порушують технології. В епоху Інтернету ви можете опанувати будь-які знання без будь -якого університету.   Можливо, ми доживемо до того часу, коли людина сама зможе здобути кваліфікацію, не вступаючи в будь-який вуз, не здаючи іспитів, а просто здобуваючи знання через  прослуховування лекцій. Зараз важко сказати, як це буде виглядати,але  поки що  маємо що маємо. І  ось як поводяться різні типи особистості в цих умовах.