Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

англійською мовою. Це якось виглядало трохи дивно. Співробітники бюро перекладів ввічливо пояснили, що текст мого твору буде здійснювати спеціально найнятий висококваліфікований спеціаліст. Терпець мій урвався, коли власник однієї перекладацької агенції з прекрасним сайтом, наповненим фото і відео хмарочосів і цілими залами співробітників - перекладачів в сердитій категоричній формі попросив писати йому електронні листи лише англійською. Що ж це за такі висококласні канадські перекладачі, які не можуть перекласти з української навіть мої коротенькі листи до них?

Я взяв надіслані перекладені розділи книги і розмістив їх в онлайн – перекладачі Google, доступному всім, повністю безплатному і яким можна перекладати на 250 мов. Яким же було здивування, коли виявилося, що уривки з книги, начебто, перекладені цими компаніями з української на англійську мову був здійснений саме Google. Взагалі, у світі більш точним перекладачем вважається Deepl Translator, яким я скористався і без проблем переклав книгу на англійську та німецьку, тож усім його рекомендую.

Ціни на житло – то найгірше, що є в Канаді. У Торонто ціни на нерухомість збожеволіли. В українців, та й у більшості іммігрантів, найбільша проблема після пошуку роботи, то захмарні ціни на нерухомість і оренду. Це стосується і тих канадців, які не мають виплаченого власного житла. Тож люди або все життя орендують житло й знаходяться на пташиних правах, або беруть будинок в іпотеку і виплачують його 20-30 років та змушені трудитися ще більше, щоб не втратити. Канада – одна з найбагатших країн світу. В Канаді все є, але все в кредит. Дехто набирає кредити перед тим, як виїхати з Канади, бо наявність кредитів не перешкоджає виїзду. Деякі новоприбулі українці раніше скаржилися мені на високі ціни на нерухомість у Канаді й що вони не зможуть придбати житло. Розібралися, і вже згодні хоч і до старості винаймати житло та платити дорогу орендну плату, аби лише не повертатися в Україну.

Зять працює на важких роботах і всі зароблені гроші віддає за оренду. Що за життя? Зовні деякі невеличкі 1- і 2-поверхові будиночки вартістю до мільйона доларів схожі на сараї, фанерні халабуди, вагончики для будівельників. За них потрібно 20 – 30 років виплачувати півмільйона чи мільйони іпотеки. Всередині все дуже зручно, є система опалення і все необхідне для комфортного життя. Будинки з картону, фанери, гіпсу, палиць за ціною невеличкого літака беруть в іпотеку на 30 років, але його строк використання такий самий. То яку нерухомість залишать у спадок? Аби ви захотіли іммігрувати у відсталу країну Африки, то жили в хатинці під очеретом, у степах Середньої Азії – в юрті, а у Канаді - у фанерному будиночку за мільйон доларів. А де ще біднота з малорозвинених країн світу живе в будинках вартістю від мільйона доларів? Коли навіть виженуть з Канади, то буде чим хвастатися. Хоча в Канаді вдосталь ледь не палаців з кам’яними колонами і левами.

З такими високими цінами на нерухомість потрібно ще розібратися та з’ясувати чого більше від них, користі чи шкоди. Дорожнеча не сприяє лежанню на дивані, а примушує людей працювати й проявляти підприємливість. Іпотека стимулює до роботи. Деякі канадці не хочуть мати власне житло, а все життя його винаймають. Родич моєї дружини народився в Канаді, все життя працював тут вчителем, отримує пенсію 7 тисяч доларів і орендує житло та не має ніяких проблем. Щось зламалося в будинку, наприклад, кран чи замок, то має ремонтувати власник. Щорічний податок в кілька тисяч доларів на землю, на якій знаходиться будинок, теж платить хазяїн.

Нині у Канаді продається дуже багато будинків. Люди бояться, що впадуть ціни на нерухомість. Думаю, ціни будуть лише зростати. Бабуся в церкві хвалилася, що 50 років тому купила будинок за 22 тисячі доларів. Нині їй майже щомісяця пропонують купити його за все більше й більше мільйонів. Чому бабусю мають обурювати захмарні ціни на нерухомість? Під час житлової кризи виграють власники нерухомості. І таких власників житла у Канаді мільйони. Одне і те створює кому щастя, кому проблеми. У кожного свої проблеми, які самі собі й створили. Розв’яжіть проблеми і вам теж буде щастя!

Робота в Канаді – це головне. Сприйняття Канади повністю залежить від вашого працевлаштування. У Канаді потрібно багато трудитися і багато людей тут тяжко працюють, навіть пенсіонери. Я з онуком гуляв на дитячому майданчику і звернув увагу на зігнутого в три погибелі інваліда з палицею на 4-х коліщатках. Дідусь був старший за мене років на 10-15 і ледве-ледве зміг дійти до сміттєвого контейнера, щоб кинути туди пакет. Я прийняв його за нещасного бездомного, але мене трохи здивував його спецодяг, який навряд чи одягнули місцеві круті безхатьки. Яке ж було здивування, коли старий інвалід підійшов до шкільного автобуса та після кількох спроб ледве в нього заліз. Це водій. Ось вам і щаслива канадська старість! Чимало канадців живуть від зарплати до зарплати. Є й такі канадці, які за все життя так і не зуміли піднятися. Іммігранти та й немало канадців змушені працювати на кількох роботах. Азійські іммігранти готові за копійки працювати, як раби, що багато з них і робили у своїх країнах.

У Канаді роботу шукати важче, ніж в Європі. На другий день, як приїхав у Канаду, зять пішов на роботу. Це дуже велика удача для приїжджих. Звісно, зятя, як і моїх земляків, якщо вони мали свій бізнес в Україні, бісить, що в Канаді потрібно йти працювати на когось. У Канаді важко знайти будь – яку роботу, а хорошу ще важче. Кажуть, пошуки більш – менш пристойної роботи в середньому займає 9 місяців, а то перебиваєшся випадковими заробітками, або працюєш майже задарма. Часом, процес приймання на роботу в Канаді неймовірно ускладнений. Строки пошуку роботи значно скоротяться, коли в резюме написати, що маєте канадський досвід роботи, про який запитує багато роботодавців. От тільки де взяти той канадський досвід, коли іммігрант тільки но приїхав до цієї крани?

Я розмовляв з подружжям українців з гарною освітою, високою кваліфікацією, але вони нікому не потрібні, шукають роботу 2 роки з першого дня, як приїхали в Канаду по CUAET і ні дня ще тут не працювали: проїли та витратили на оренду будинку вже кілька мільйонів гривень, позакінчували якісь курси, вчать мову, підтвердили права водія. І все! Поки глухо.

Деяких українців, як і мого зятя, б’є по голові те, що в Україні вони вважали себе поважними людьми, а в Канаді вони