Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

іншу неповну зайнятість та мрієш знайти постійну роботу не на кілька годин, а на повний робочий день. В Україні деякі фірми збанкрутували, бо не змогли виплачувати працівникам зарплати за те, що люди сиділи на робочих місцях, нічого не робили й лише чекали замовлень чи клієнтів. У Канаді великі проблеми з пошуком пристойного працевлаштування й необхідністю виконувати брудну примітивну низькооплачувану роботу. Роботодавці не церемоняться з дешевою некваліфікованою робочою силою. Багатьох вигнали з роботи лише за те, що в робочий час сідали перепочити чи говорили мобільним телефоном.

Українці, які в Канаді стали бізнесменами, кажуть, що Канада – це країна бізнесменів і Канада - це краще, що відбулося в їхньому житті. Бізнесмени жалкують, що не приїхали в Канаду раніше. Коли в Україні щось маєш, то тебе можуть попросити поділитися. У Канаді такого немає, бо право власності реально захищено. Хоч тут підприємці теж мають бути насторожі: в українця в Канаді конкуренти спалили пельменну, бо у нього й ціни дешевше, і їжа смачніша, але отримав виплату страхової компанії за пожежу і вже відкриває нову. Коли доходи зростають, то ті речі, що раніше викликали шок і обурення, відразу викликають захоплення і радість, бо лише допомагають примножувати власні статки. Коли робитимете те, що й інші успішні люди, то швидко станете мільйонером.

Найбільше мені хвалили Канаду ті, хто має хай і найдрібніший бізнес. Люди бізнесу хвалять Північну Америку, наче це рай земний. Тут великі конкурси на кожне робоче місце, можна знайти людей для всякої роботи й вони будуть іноді працювати майже задарма. Для власників бізнесу – це прекрасні умови, хоч чимало бізнесменів трудяться набагато більше від своїх найманих працівників, а в дрібному канадському бізнесі, часто, хазяїн працює на рівні з наймитом і виконує таку саму роботу. А ще всі комерсанти кажуть, що бізнес в Канаді вести набагато легше і вигідніше, ніж в Європі, де забагато бюрократії та перевірок. Бухгалтер допоможе бізнесмену не платити податки. Або ще такий приклад. Українці – наймані працівники скаржаться на високі ціни в Канаді. А українці – бізнесмени на сьомому небі від щастя, що можуть свої вироби продавати, а послуги надавати по завищених цінах та отримувати надприбутки та ще й за готівку без ніякої сплати податків. У Канаді для бізнесу дуже багато роботи. Неважко заробляти чималі гроші. Багато канадців мають великі доходи, дуже довірливі й не дуже розбираються у ціні послуг.

Зять у Канаді працював в кількох українських підприємців. Одні сяк – так виконували примітивні будівельні роботи, а інші абияк виготовляли та встановлювали кухні низької якості. В Україні така кухня, коли знайдете довірливого та невибагливого покупця коштує максимум кілька тисяч доларів, а Канаді «відлітають» за 12 – 60 тисяч доларів і хлопці не встигають виготовляти та встановлювати, бо розповідають покупцям, що шалені знижки, низькі ціни під час рекламних акцій, останні дні такого щастя. З клієнтами канадські комерсанти ввічливі, але не підлизуються, не принижуються та й не носяться з ними, як, часом, у нас. Фахівці - ремонтники наймають собі підсобників з оплатою 12 – 25 доларів за годину, а самі з клієнтів за свою роботу беруть по 150 – 500 доларів за годину. Тож некваліфікована робоча сила часто в розпачі від того, що ледве зводить кінці з кінцями. Бізнесмени забувають скільки готівки в якому тайнику чи сейфі сховали, тож мають вести чорну бухгалтерію, зазвичай у своєму смартфоні. Хто працює офіційно та не на мінімальній зарплаті, то хвалить соціальні пакети від роботодавців.

Через вікна в офісному центрі я спостерігав за величезним залом з кількома довгими рядами столів, за якими сидять по одному співробітнику. Мені здалося, що люди почувають себе не дуже комфортно, мовчки працюють на комп’ютерах, бояться і словом перекинутися, заварити кави чи сходити в туалет. Зверху з кабінки усіх, як на долоні бачить керівник. Схоже на заводський цех з конвеєром. Принцип роботи канадського бізнесу простий: я - начальник, ти – дурень! Щоб не втратити роботу, підлеглі бояться видатися розумнішими за керівника і виконують будь – який наказ, часом, на шкоду бізнесу чи лише заради видимості роботи. Мені казали, що весь канадський бізнес повністю побудований на знайомствах і не має ніякого відношення до ринкової економіки. Держава надає гранти для бізнесу 50 -150 тисяч, але, кажуть, лише по знайомству й лише для видимості, а потім, начебто, ці гранти ділять між корупціонерами і бізнесменами.

Щоб не вдаватися у справжню кухню канадського бізнесу, не ризикувати разом з місцевими бізнесменами, а працювати на легких малооплачуваних роботах, зятю дуже сподобалася теорія про те, що потрібно чесно займатися бізнесом і не порушувати закон. Я деякий час займався бізнесом в Україні, щоправда, невдало, але змушений був двох доньок головного податківця району влаштувати на навчання до найкращого державного університету країни. Ні я, ні мої знайомі бізнесмени не могли назвати комерсанта, який би займався бізнесом без порушень закону. Та раніше в Україні не могло бути в принципі законослухняних комерсантів, бо потрібно було давати хабарі податковій службі, поліції, СБУ та іншим державним структурам, одним з основних завдань яких було збирати гроші з бізнесменів для себе та свого керівництва. У Канаді велика частка бізнесу знаходиться в тіні, тож такі заяви зятя відлякують від нього бізнесменів, хоч ті й не можуть в цьому зізнатися.

Я маю і власний досвід спілкування з канадським бізнесом. Чимало бізнесменів тут гроші роблять з повітря, фантастично завищують ціна на примітивні послуги. У Канаді я написав документальну книгу - розслідування «Список путіна» про російських знаменитостей, які підтримали війну проти України та анексію Криму. Не зорієнтувався й вирішив шукати спонсора в Канаді, щоб оплатив переклад книги на англійську мову. Спочатку потрібно було з’ясувати вартість перекладу. Надіслав електронні листи всім бюро перекладів у Канаді, які мені вдалося знайти в Інтернеті. Ціни перекладу книги коливалися від 10 до 35 тисяч доларів. У книзі 350 сторінок, тож по 100 доларів за кожну сторінку формату А5 набрану 12 шрифтом.

Бізнесмени – перекладачі відразу взяли мене в активну розробку. Виявилося, що в їхні компанії великі черги. Вони на ринку багато років і переклали вже масу книг. На прохання перекладачів я надсилав їм текст своєї книги, а у відповідь і щоб почати співробітництво мені, навіть, для зразка надсилали по кілька вже перекладених розділів мого твору. Все це почало насторожувати. Майже всі бюро перекладів вели електронне листування зі мною не українською, а