Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

– нуль. Були переконані, що в Канаді відразу оцінять їх розум, навички. Охайні, інтелігентні, самодостатні, не в кредитах по вуха, як канадці. Перед повномасштабним вторгненням в Україні багато людей жили доволі комфортно і хочуть, щоб за кордоном їх освіту і навички оцінили та достойно оплачували, але в Канаді, зазвичай, потрібно починати все з нуля. Ціни кусаються. Невисокі за канадськими мірками зарплати. Дороге важкодоступне житло. Проблеми з пошуком роботи. Українську освіту Канада не визнає, доведеться вчитися.

У Канаді українцям не вистачає друзів, емоцій, спілкування, звичайних людських стосунків. Рятує спілкування мобільним телефоном, але то трохи не те. В українців, які залишилися, якось усе склалося, багато ще й працює за спеціальністю. Усім у Канаді ваше минуле непотрібне! То повертайтеся до свого статусу в Україні! Коли були ліниві в Україні, то в Канаді це катастрофа, а коли вдома трудилися за копійки, як віл, то тут все матимете. З добросовісними людьми в багатьох місцях проблеми. Іммігранти якось відразу націлюються на фізичну працю, а в Канаді більше ціниться розумова діяльність. Хочете працювати чорноробом – ваш вибір. Лінивих у Канаді теж вистачає, а замість них хтось має працювати. Та й трудяги потрібні та ціняться в Канаді: хто лагодить дах, сантехніку чи електрику, то отримує втричі більшу зарплату, ніж мінімалка. Найчастіше ці трудяги й залишаються в Канаді, бо виживуть і тоді, коли, навіть, стануть нелегалами.

Щоб багато заробляти, потрібно бути фахівцем у якійсь справі. Більші заробітки можуть бути від власного бізнесу, зі сплатою податків чи без, але без знайомств вести бізнес дуже важко. Коли хочете вищу зарплату, то перевчіться на канадські стандарти. Головне в Канаді який ви спеціаліст. Нікому не має діла до вашої національності чи рівня знання мови. Хто хоче офіційно працювати на роботодавця, приватного чи державного, щоб мати соціальний захист, то маєте не менш як рік платно вчитися, щоб отримати дипломи, ліцензії, сертифікати. Після отримання документів на постійне проживання в Канаді іммігрантам можна здобувати освіту, вартість якої для канадців у кілька разів менша за навчання іноземців. Піднімете свою цінність як спеціаліста, що дозволить заробляти більше. Будь – яка технічна професія (сантехнік, електрик і т.п.) потребують сертифікатів. Але що такого страшного в тих сертифікатах? Заплатив не такі вже й великі гроші та й отримав папірець, який зобов’язує роботодавця платити вам більше, ніж тим, кого можна найняти неофіційно. Мінімальна зарплата в Канаді за рік 40 тисяч, а з ліцензією можна заробляти 80 і більше. Роботодавці осиплють вас золотим дощем.       Зарплати можуть відрізнятися на одних і тих самих посадах. У Канаді не заведено зізнаватися хто скільки заробляє. Часто іммігранти не можуть використати свої професії в Канаді: доводиться освоювати нові. А щоб достатньо заробляти в Канаді, потрібно знати англійську мову, мати якусь потрібну Канаді спеціальність та стати фахівцем у своїй справі. Перед імміграцією потрібно підібрати професію потрібну Канаді. Коли приїхали до Канади й вмієте хоч щось робити, що потрібне цій країні, та маєте непогане здоров’я, - бажано, повторюю, як у коня! - і згодні багато працювати, то у вас не повинно бути особливих проблем із зароблянням грошей. Швидко станете на ноги та створите собі гідне життя. Медичні працівники, сантехніки, водії, механіки, електрики, столяри, будівельники... Звісно, без проблем не обійтися, але бажано мати уявлення чим будете заробляти собі на життя в Канаді й чи потрібна тут ваша спеціальність. Працівники в Канаді мають лише 2 тижні оплачуваної відпустки й не можна брати 3 дні лікарнях підряд. Число нормальних зарплат скорочується. Для багатьох Канада перетворюється на рабську працю і страх втратити роботу. Багато людей з канадською освітою теж шукають роботу.

Українка розповідала, що розіслала на електронні пошти компаній 500 резюме про пошук роботи прибиральницею: шукала повну і часткову зайнятість, то всі або промовчали, або відмовили. У Києві вистачило б кількох дзвінків чи візитів, щоб роботодавець з радістю дав вам швабру чи мітлу. Люди не читають ті сотні, а то й тисячі резюме, які отримують компанії. Не бійтеся писати брехню в резюме, головне, щоб були ключові слова, які стосуються цієї вакансії, а ці слова є в оголошенні про цю посаду – то просто скопіюйте їх і робот відбере ваше резюме по цих ключових словах. Під кожну вакансію потрібно писати окреме резюме, щоб його не проігнорував робот. Щоб мити туалети чи посуд, без резюме ніяк! І в кримінал чи повії теж потрібне резюме? В резюме не вказують вік, бо претендент може подати в суд, що його не взяли через вікову дискримінацію.

Іммігранти розносять ті резюме по всіх підряд крамницях, підприємствах та установах сфери обслуговування. Сподіваються наївні, що усміхнені щасливі співробітники передадуть їх папірці надії менеджерам і власникам, а привітні працівники чомусь звичним добре відпрацьованим рухом рук їх відразу рвуть і кидають в кошик для сміття. Ото несподіванка у найбільшій толерантній країні! Бо співробітники розуміють, що людина з вулиці хоче на їх місце та ще й демпінгує: студенти з Азії, наприклад, готові працювати за байдуже які гроші! То краще якось шукайте напряму зустрічі з тими, хто приймає на роботу, але як з ними зустрітися? Як пощастить.

Приймання на роботу дуже забюрократизоване. Здається, на місце космонавта претендентів менше та й вимоги до підкорювачів космосу нижчі, ніж у деякі канадські компанії. На співбесідах іноді так заморочать голову, що претенденти не знають уже, що тільки хочуть почути від них роботодавці. У кінці співбесід усім претендентам кажуть, що зателефонують, але то швидше з ввічливості та за правилами. Дехто з українців ще до переїзду в Канаду знайшов роботу, яку потрібно починати шукати не пізніше за 2 місяці, бо тут резюме в середньому розглядаються 1 місяць. Підібрали оренду житла, пройшли онлайн – співбесіду. Тож приїхали на все готове й адаптація у них пройшла без стресів. Дехто ще в Європі зареєстрував компанію в Канаді, підшукав оренду для бізнесу, а то й перших клієнтів.

Багато українців знайшли непогану роботу на ярмарках вакансій: у великому приміщенні збирається кілька сотень фірм, які не лише хочуть отримати резюме від кандидатів на потрібні їм вакансії, а й глянути на претендентів та перекинутися кількома словами, що набагато важливіше отриманих електронною поштою резюме. Деякі українці, навіть, без знання англійської мови познаходили роботи на таких ярмарках.

Громадянська дружина приятеля зятя працювала менеджером у кафе й розповіла: коли в Україні чайові лишаються офіціанту, то в Канаді діляться між усіма працівниками ресторану чи