Fill - Артефакт Провідника: Печать Темряви, Fill

Сильва йшов попереду, його рухи були легкими, а погляд проникливим. Він іноді кидав на Ноеля хитрий погляд, ніби перевіряючи, чи все в порядку, чи, може, цей малий вже почав втрачати терпіння.

— "Ти не хвилюйся," — казав Сильва з лукавою посмішкою. — "Ти ще не бачив нічого страшного. Ми лише розігріваємося."

Ноель не відповідав. Він намагався заспокоїтись, відчуваючи, що тут йому доведеться не тільки фізично, а й психологічно витримати випробування. Але це не заважало йому нервувати з кожним новим кроком. Бібліотека, з усією її магічною силою, починала нагнітати атмосферу.

Всі їхні кроки звучали глухо в тиші цього місця. Але так тривало недовго.

Раптом, без попередження, світло, що ледь освітлювало темні коридори, гасне. Все навколо потрапляє в абсолютну темряву, де не видно навіть власних рук.

— "Що?!" — злякано прошепотів Ноель.

Він різко обернувся, сподіваючись знайти хоч якусь віддушину. Але його страх швидко змінився на розуміння: це була чергова витівка Сильви.

— "Так і знав," — промовив Ноель крізь зуби, обурений, що знову потрапив у таку пастку. — "Ти це зробив навмисно, так?"

Він прислухався до навколишньої тиші, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Не було чутно жодного звуку, навіть легкого шелесту, який звичайно можна було б почути в такому місці. І хоча він не міг бачити нічого навколо, його чуття підказувало, що це ще одна пастка, яку Сильва залишив для нього.

— "Ну чому ти так на мене дивишся?" — почув він сміх Сильви, що лунав з темряви. Його голос звучав, як завжди, злегка зухвало. — "Ти не думав, що таке може статися?"

Ноель знав, що Сильва любить гратися з ним і створювати ситуації, де він повинен справлятися з викликами. Але зараз це було вже більше, ніж просто невинна жартівливість.

— "Як ти це зробив?" — запитав Ноель, намагаючись залишатися спокійним, хоч і відчував, як паніка починає охоплювати його.

У темряві знову почувся голос Сильви, але тепер він був значно ближче.

— "Потрібно бути готовим до всього, малий. Бібліотека любить гратися з тими, хто тут приходить. І ти ще не досяг того, щоб відчути повну силу цього місця. Якщо ти хочеш пережити це, потрібно навчитись контролювати свої страхи."

Ноель спробував розібратися, але темрява навколо була настільки густою, що він навіть не міг визначити, де Сильва. Він затримав подих, намагаючись зібрати свої думки, і зрозумів, що, навіть якщо це просто гра Сильви, він не міг дозволити собі повністю втратити контроль.

— "Чому все завжди так складно з тобою?" — пробурмотів він, в той час як починав все більше відчувати, як світло знову з’являється навколо, поступово відновлюючи видимість.

Сильва нарешті вийшов із темряви, його постать знову стала чіткою. Він насмішкувато посміхався, не приховуючи своєї задоволеної усмішки.

— "Я ж казав. Ти ж не думав, що все буде так просто, правда?" — його очі блищали від іронії. — "Ти занадто серйозний, малий. Ти повинен вчитися сміятися навіть у найтемніші моменти. Це допоможе тобі виграти."

Ноель усвідомив, що йому важко довіряти цьому чоловікові. Сильва не лише був магом, який володів величезною силою, але й хитрим наставником, який на кожному кроці ставив йому пастки, змушуючи його помилятися і вчитися на цих помилках.

— "Ти це зробив спеціально, щоб я навчився не боятися темряви, так?" — запитав Ноель, намагаючись не показувати своє розчарування.

Сильва тільки засміявся, поглянувши на нього, як на малюка, що потрапив у пастку.

— "Браво, малий. Ти вчишся! Але це було тільки перше з багатьох випробувань. Бібліотека — це не просто місце, це школа. І ми тільки почали."

Ноель відчував, як його нерви стискаються, але він знав, що зараз не може відступити. Він був вже занадто глибоко в цій грі, і як би важко не було, він повинен був рухатися далі.

Вони продовжили йти вперед, але тепер Ноель розумів, що кожен крок тут може бути пасткою, і Сильва більше не здається таким серйозним, як раніше. Він став для нього більше викликом, аніж наставником. І те, що вони знайдуть далі, могло бути ще більш небезпечним.