Інгеборг Бахман - Пора серця. Листування

впродовж тихих тижнів у Левалуа. Чи маєш Ти змогу бачитися з Клаусом та Нані? А потім знову повернешся на Рю дез Еколь?

Ти зовсім не згадуєш, чи плануєш іще приїхати на деякий час до Австрії{94}. Нещодавно у Віденській Сецесії читали Твої вірші{95}. Я відчуваю, що ім’я Твоє стає тут дедалі відомішим.

Напиши, будь ласка, чи повинна я передати Додерові Твої вірші, які Клаус залишив мені, а чи Ти хочеш надіслати їх йому сам.

Я залишатимуся впродовж літа у Відні, може, мені вдасться отримати п’ятиденну відпустку, щоб відвідати свою сестру в Санкт Вольфґанґу{96}. Отож, Ти завжди можеш писати мені на Ґотфрід Келлерґасе — роби це, будь ласка!

Інґеборґ

21 {97} Інґеборґ Бахман бо Пауля Целана, Ст. Вольфґанґ, 30.8.1951

Ст. Вольфґанґ, 30-го серпня

Любий Паулю,

маю надію, що цього разу Ти отримав мого листа; я відіслала його тоді на адресу, яку Ти написав на конверті, і тільки згодом помітила повну в самому листі.

Тим часом я поїхала до Зальцкаммерґуту. Моя відпустка дуже коротка, всього тільки тиждень, однак це мене не засмучує, бо дні такі гарні, а у Відні на мене чекає нова, краща робота{98}, яка, хоча й вимагатиме від мене багато, однак в усьому задовольнятиме більше, аніж та, яка була в мене досі. На радіо «Рот-Вайс-Рот» я майже сама готуватиму наукові трансляції, а також працюватиму для підробітку в так званому сценарному відділі над текстами радіоп’єс; як-не-як, це можна було б порівняти з професійним вишколом, і, наскільки загалом можна думати про забезпечення, ця праця уможливила б мені існування на роки, доти, поки зможу повернутися до університету.

Хоча я тепер безпосередньо й не зайнята в літературному відділі, та хотіла б запитати Тебе, чи можу впорядкувати з Твоїх нових віршів, які передав мені Клаус, радіопередачу. Я вже розмовляла з д-ром Шьонвізе{99} (Зальцбург), який тоді долучив би їх до своєї рубрики. Звідти вони знову повернулися б до нашої студії і транслювалися б тут, у Відні. (Однак чи вдасться мені запросити для читання віршів Едіт Міль{100}, я не знаю.)

Клаус, як тільки повернувся з Мілштату, провідав мене; я була дуже щаслива, бо він видається мені дуже приязним, а якщо тут буде ще й Нані, то мені вже не буде настільки тужно від цієї нічиєї землі, якою став Відень.

Всі ці новини ніяк не впливають на паризьку стипендію{101}, можливо наприкінці вересня або на початку жовтня я зможу дізнатися, чи рішення було на мою користь.

Любий Паулю, коли я сьогодні себе запитую про мої бажання, про мої справжні бажання, то вагаюся віднайти відповідь, можливо, я навіть прийшла до висновку, що нам не належить бажати, що ми маємо тільки виконати певний обсяг роботи, що те, що ми завжди робимо, ні на що не впливає, однак поміж восьмою ранку та шостою вечора повинні вдавати, ніби це дуже важливо, коли ставиш на аркуш паперу кому або двокрапку.

Однак, ще раз повертаючись до бажань — бо не тільки я бажаю собі чогось, а також і дехто інший; як Ти гадаєш, чи не вдасться Тобі приїхати цієї зими до Австрії, скажімо, десь на Різдво? Ти не мав би на час перебування тут жодних клопотів, Ти мусиш хоч трохи передихнути, відчути себе в гостях, удома. Забудь будь-яку делікатність, я кажу це не тільки від себе, а також від імені Клауса, від Нані та ще від кількох людей, які дуже хочуть Тебе тут побачити, я вимовляю на віденський лад «хоч трішки», і надіюся, задля Австрії, яка ще не виконала своїх зобов’язань супроти Тебе, я промовляю до Тебе як до поета й людини, яка, після всього, й далі зі мною.

З вітаннями й безліччю помислів!

Інґеборґ

22 {102} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Лондон, 10.9.1951

10.9.51

Люба Інґе, Твій другий лист віднайшов мене в Лондоні{103}, де я пробуду ще два дні (відтак моя адреса буде знову старою: 31 Рю дез Еколь). Я радію Твоїм успіхам і сердечно дякую Тобі за Твої такі милі старання про мої вірші. Я напишу Тобі детально з Парижа.

На все добре!

Пауль

23 {104} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Відень, 25.9.1951

не надісланий лист

Відень, 25-го вересня 1951 р.

Дорогий Паулю,

цими днями я хотіла віддати Тобі того персня, якого Ти мені дав торік, тільки не знаю, чи можу довірити його