Аліна Скінтей - Тінь у короні, Аліна Скінтей

— Вода, мушу визнати, зробила свою справу, але запал залишився на місці. Хоча ваша техніка залишає бажати кращого, леді.

Ніонель трохи скривилася, не надто переймаючись його коментарем.

— Ну що ж, завжди можу продемонструвати ще раз. Тільки скажи, коли, — вона зробила крок назад, перевіряючи чи її грабіжник все ще на своєму залишеному місці.

— Впевнений, що ні, — усміхнувся Кайран, витягаючи хустину, вдаючи, що все ще витирає обличчя. — Але дозвольте мені представитись...

— Мені це не цікаво, — різко перебила Валгрейн, навіть не натякаючи на формальність. Вона холодно розвернулася, кинула на принца короткий зневажливий погляд і рушила у напрямку свого затриманого, ніби Кайран був лише тінню в цьому провулку.

Його усмішка розширилася; жодної спроби зупинити її чи наполягати на розмові він не зробив, лише із сухою іронією проговорив собі під ніс:

— Що ж, я й хотів усе зробити якось інакше. Але нехай, — і з легким роздратуванням, змахнувши плащем, він повернувся в протилежний бік. — Ти сама прийдеш до мене, Валгрейн…

— Теон, досить ховатися, виходь, — скривився Кайран, не повертаючи голови.

Теон з'явився неподалік, обережно ступаючи з тіні.

— То що, це все? — обережно уточнив він, злегка піднявши брову. — Розмова не відбудеться?

Кайран поглянув на камердинера з ледь помітною насмішкою.

— Розмова буде, — промовив він холодно, — і тепер офіційно. Вона ще пошкодує за свою зухвалість і неповагу до корони!