Mira - Крок за кроком до тебе, Mira

11Глава 11: Тіні минулого

Марина не могла позбутися відчуття, що її серце розривається на дві частини. Один бік прагнув довіритися Максиму, піти за ним, дозволити собі потонути в цій нескінченній грі пристрасті, яку він обіцяв. Але інша частина, та, яка вже стикалася з болем і розчаруванням у минулому, була занадто обережною, занадто стриманою, щоб дати йому повністю захопити її.

Її дні ставали все більш важкими. Вона не могла зосередитися на роботі, постійно відчувала, як думки про Максима та їхні стосунки відволікають її від усього. І хоча вони часто зустрічалися і обговорювали те, що між ними відбувалося, Марина не могла позбутися відчуття, що вони обидва грають в гру, яку вони самі не розуміють.

Одного вечора, коли вона повернулася додому після чергової зустрічі з ним, її зустріла несподівана звістка. Її подруга Ольга, з якою вони давно не спілкувалися, подзвонила.

— Привіт, Маринко, — сказала Ольга в трубку, її голос був захвильований. — Я тільки що дізналася щось про Максима. Ти не повіриш, але я впевнена, що він не той, ким ти його вважаєш.

Марина відчула, як холодна хвиля прокочується через її тіло. Вона не могла повірити своїм вухам.

— Що ти маєш на увазі? — запитала вона, її голос злегка тремтів.

— Він не просто бізнесмен, як ти думаєш. Його життя набагато темніше, ніж ти собі уявляєш. І це стосується не лише його минулого, але й його теперішнього. Ти повинна бути обережною, Марина. Це не просто людина, з якою ти почала зустрічатися.

Марина на кілька секунд затамувала подих, не знаючи, що думати. Вона не хотіла вірити, що її почуття до Максима могли бути обманом, але щось у її серці підказувало, що в словах Ольги була якась правда.

— Як ти це дізналася? — запитала Марина, її голос став більш рішучим.

Ольга мовчала кілька секунд, перш ніж відповісти.

— Я не можу сказати, хто мені це сказав, але це не просто чутки. Я побачила його ім’я в кількох документах, які ти не повинна була б побачити. Він не та людина, якою здається.

Марина відчула, як її серце починає битися швидше, а розум наповнюється хаосом. Все, що вона знала про Максима, здавалося сумнівним. Її спокійний світ раптом почав тріщати по швах. Але вона все одно не могла відмовитись від нього.

— Я повинна поговорити з ним, — відповіла вона, хоч і розуміла, що це може бути не найкраще рішення.

— Будь обережна, — повторила Ольга і поклала слухавку.

Марина стояла, тримаючи телефон у руці, її розум був переповнений емоціями. Вона не знала, що робити, і почала сумніватися в кожному кроці, який вона зробила, в кожному слові Максима, яке до цього здавалося правдивим.

У наступний день, коли вона зустрілася з Максимом, її настрій був важким, наповненим тривогою і сумнівами.

— Ти знаєш, я дізналася дещо... — почала вона, дивлячись йому в очі.

Максим відреагував спокійно, але він, без сумніву, помітив, що щось змінилося в її погляді. Він сповільнив крок і повернувся до неї, слухаючи її слова.

— Що саме ти дізналася? — запитав він.

Марина глибоко вдихнула, і її голос став твердішим.

— Ольга сказала, що твоє життя не таке, як ти мені розповідаєш. Що ти не просто бізнесмен, що твоє минуле... воно не зовсім те, чим ти хочеш, щоб я його бачила. Що це все не просто і не таке просте, як ти намагаєшся показати.

Максим відпустив її погляд на мить і зробив крок назад, як ніби намагаючись оцінити ситуацію. Але його обличчя не змінилося. Він був спокійний, навіть трохи спантеличений.

— Ти дійсно вважаєш, що це правда? — запитав він, не відповідаючи на її запитання прямо.

Марина мовчала, відчуваючи, як її серце починає важко битися. Вона не знала, чи готова вона почути правду, чи зможе вона впоратися з тим, що ця правда принесе.

Максим підійшов до неї ближче, і на його обличчі з’явилася суміш жалю і рішучості.

— Я не можу змусити тебе повірити мені, Марина, — він поклав руку на її плече, але тепер його дотик не здавався таким сильним, як раніше. — Але ти повинна зрозуміти одне: я тут не для того, щоб тебе обдурити. Я тут, бо ти важлива для мене.

Марина подивилася йому в очі, намагаючись побачити в них щось більше, ніж просто маску. Але вона все ще була спантеличена, її серце важило тисячу тонн, і вона не знала, що робити з цими новими знаннями.

— Я повинна дізнатися більше, — сказала вона, відступаючи на крок назад. — І я хочу зрозуміти, чому ти не сказав мені правду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍