Торі Шей - Коли Манго вирішила все, Торі Шей

— З батьком? Ні, — Рафаель злегка похитав головою, — ми не дуже близькі. Він завжди був суворим й вимогливим. Якщо чесно, вирости з таким батьком було... непросто. Італійці вміють бити по найболючішому, навіть тоді, коли хочуть зробити комплімент. Його постійна критика і мої невдалі спроби виправдати очікування — усе це залишило слід. А писати… Це наче створювати світ, у якому мені під силу все.

— Мені завжди здавалося, що ти такий загадковий, — раптом вирвалося в мене, і я не могла стримати усмішки. — Письменник, мовчазний, завжди обирає чорне.

— Якщо тебе цікавить, то чорне просто добре пасує до всього, — сказав він трохи глузливо. — Знаєш, я теж дивився твій блог, — його слова змусили мене завмерти.

— Мій блог? — здивовано перепитала я.

— Так, про яскраві моменти життя, — пояснив він. — Ти вмієш робити навіть найпростіші речі особливими. Це дивовижно.

Мій мозок намагався переварити його слова. Він читав мій блог. Той самий блог, де я викладала відео про те, як малюю фломастерами обгортковий папір чи танцюю з дітьми під старі хіти.

— Це дивно, — нарешті промовила я.

— Чому? — Його голос став трохи м’якшим.

— Просто уявити, що ти сидиш і дивишся, як я показую, як клеїти паперові гірлянди... Це... смішно.

Він посміхнувся.

— Це зовсім не смішно. Це… захопливо. Ти — захоплива.

Ці слова змусили мене затримати дихання. Я навіть не знала, як відповісти. Рафаель завжди говорив прямо, але зараз його прямота вибила мене з рівноваги.

— У нас Новий рік на носі, — сказала я, дивлячись на годинник, на якому одинадцята. — Може, перестанемо намагатися бути такими серйозними й зробимо щось божевільне?

— Наприклад? — він підняв одну брову, і я зрозуміла, що зацікавила його.

— Наприклад… поцілуємося.