Влада Клімова - Крихка вірність, Влада Клімова

Адже жінки часто обмінюються з подругами тонкощами свого інтиму та вигадують купу якихось дурниць про тривалість чи розміри..А я після сьогоднішньої зустрічі з Террі не хочу казати нікому жодного слова. Все залишу тільки собі!

Та й навіщо воно їй? Здається Менді отримала від поїздки все, що бажала. Господь підкинув їх арабського жеребчика, котрий зумів задовольнити її шалену хіть, а ще легко навчить ширяти на хвилях. І взагалі міс Белтон від його чеснот та хисту сяє, як начищений мідний чайник, тому я не маю жодних намірів заважати їй.

Розділ 10.

Кілька діб пролетіли, наче в казковому маренні. Алан дійсно оселився з Менді в нашому номері. А ми з Террі, забувши про день та ніч, блаженно кохалися в його бунгало. Інколи виходили поплавати й позасмагати, але для цього чарівний гід моєї пристрасті знаходив більш усамітненні місця. Не тільки через несумісну з розумом поведінку, а й щоб не демонструвати купі відпочивальників моїх синців на зап’ястках чи його спортивне, до крові подряпане тіло...

Найекзотичнішими були наші нічні вибрики на воді. Ніколи не думала, що можна одночасно кайфувати від оргазму й змивати його наслідки у безкраїй гладі теплих хвиль. Гострі відчуття небезпеки та сильні руки Террі робили з мене справжню креветку. Тільки тепер не варену, як раніше казала Менді, а гнучку та хтиву істоту морських глибин.

У перервах між відчайдушними «кохаю» й «божеволію в тобі» Террі поділився зі мною історією свого життя на землі. Наші стосунки почалися зі щирої відвертості й тому я вірила кожному його слову. І як не повіриш тим неземним очам, що сяють яскравіше гавайського сонця чи серцю, що зрослося з моїм?

Я вже дізналася, що Терренс Янг народився на Філіппінах. Його мама корінна філіппінка, а тато - білий чоловік, що загинув під час аварії на місцевому заводі, коли Террі не було й сімнадцяти років. Скоро не стало й мами і хлопець, щоб забути про пекуче горе помандрував з рідних країв світ за очі.

Так почалося «особливе виховання» громадянина світу, що зустрів юнака байдуже й безжально. Спочатку Террі наймався на комерційні судна та ходив морями під прапорами різних країн. Неодноразово бачив піратів і навіть якось потрапив до них у полон. Через деякий час йому вдалося втекти та на пам’ять про життя невільника треноване тіло Янга залишило собі рубці від нунчаків. І хоч кажуть, що шрами прикрашають чоловіка, надалі він полишив морські подорожі й захопився альпінізмом.

Для цього Террі подався аж в Гімалаї та навчався скелелазіння в одного дивовижного майстра. Мріяв підійнятися на Джомолунгму, але кинув усе й вирушив до Тибету. Саме там він і зустрів настирливого дядька, котрий запропонував мужньому молодикові роботу на Гаваях. Після тяжкої праці на суднах та карколомного екстриму гірських хребтів, пропозиція водити туристів зеленими кущами й ескортувати їх яхтами до місцевих берегів, спочатку видалася Терренсу сумним жартом. Але коли підприємливий чоловік порекомендував не покладатися на слова й підписав з найманим робітником письмову угоду, з платнею й проживанням, жарт перетворився на пристойну реальність.

Отак Террі, з новим господарем, пристав до берегів Гонолулу. Містер Маркус був власником великої території, що простягалася вздовж узбережжя, на деякій відстані від центральних пляжів. Чисельна кількість служниць та охорони вільно жили на території маєтку в невеличких бунгало. Таким чином життя Янга, серед смарагдових хвиль Тихого океану, налагодилося й виглядало майже казково.

Сезон гавайського відпочинку не має ні початку, ні кінця й сервісні послуги теж до нестями вимотують. Террі ніколи не мав звички скаржитися, але щоб динамічний бізнес не страждав, містер Маркус скоро найняв ще одного «мандрівника світом». Це був француз арабської крові Алан Паті. Виявилося, що багато в чому долі чоловіків схожі й тому вони швидко потоваришували.

І ось кілька днів тому молоді люди висадили в нашій бухті нову групу туристів та повинні були відразу повертатися на віллу до господаря. Але волелюбний француз запропонував трохи розслабитися від забаганок багатіїв і Терренс погодився. Вони взяли на прокат пару серфів й орендували недороге бунгало на території цього туристичного комплексу.

Другої доби відпочинку парочка засмаглих гавайських гідів і зустріла на воді обгорілих нью-йоркських туристок, що ховалися від гарячого сонця та сорому. А як наступного дня знайомство продовжилося – обидва забули і про обов’язки перед господарем, і про все попереднє життя на землі.

Термін нашої з Менді турпутівки невблаганно спливав. Кожен день я з жахом дивилася на число в календарі й не уявляла: як НАМ розлучитися? Адже крім кохання у нас з Террі не було жодної підстави залишатися разом.

Чарівні екскурсоводи, як обіцяли, вже показали нам ботанічний сад та «дикі» джунглі. Ми побували біля стрімких водоспадів й оглянули неосяжні простори застиглої вулканічної лави, бачили дельфінів і плавали біля них. Ці дивовижні тварини зовсім не бояться людей та наївно довіряють їм!

Сьогодні ми зібралися докупи під великою парасолею і влаштували обід, що поступово обернувся вечерею. Поруч, на майданчику з музиками, ми танцювали запальні гавайські танці, котрим навчили нас чоловіки. І якщо забути про реальність, то здавалося, що дві парочки разом приїхали сюди й так само щасливо повернуться на материк.

Алан сипав своїми гарячими жартами і все міцніше притискав до себе збуджену Менді. А ми з Террі таємниче посміхалися й під скатертиною жадібно пестили долоні одне одного та завмирали в передчутті нічної насолоди...

Раптом на прекрасному обличчі мого коханого спочатку з’явився подив, а потім гнів. Таким я не бачила Террі ще ніколи. Алан теж став неприродно надутим, бо до нашого столика підійшла незнайомка й сказала:

– То ось де наші гультяї загубилися! Тато хвилюється, а вони тут з дівчатами зависають. Хіба так важко відзвітувати про справи та попрохати відпочинок на кілька днів? Ви хоч знаєте: скільки нових дурнів припхалося до берега? Амігос без вас зашиваються. Соколе мій, поїхали додому, я дуже скучила...

Після цих слів дівчина раптом нахилилася до Террі та впилася розмальованими губами в уста, що на моє глибоке переконання, вже належали лише МЕНІ, принаймні до цієї миті! Я відсахнулася від їх облизування й світ затьмарився перед очима. Все виглядало так натурально, наче вони не просто знайомі, а дуже близькі люди чи взагалі жінка й чоловік? А Террі казав, що абсолютно вільний!

Я вирвала долоньку з його руки, відкинула стілець й мовчки побігла в бік готелю.

– Перепрошую... – підвелася Менді та рвонула за мною з криком: – Семі, на мене почекай!

Аж біля ліфтів Белтон наздогнала мене й схопила за руку. Здавалося, що я не відчуваю тіла, а світ почорнів і перестав сяяти яскравими барвами.

– Саманто, не жени коней! Хто її знає, що воно таке? Треба спокійно розібратися з усім. Пригадай, що ти в нас теж не зовсім вільна жінка. То може й він має якісь таємниці з минулого, – відчитувала мене Аманда в ліфті й бачила, що я на грані.

– Белтон, по твоєму це було схоже на минуле? Чи я приховувала, що заміжня? – ридала й билася в істериці я так, наче ми вже були одружені або Террі кинув мене перед вівтарем.

За його чарівністю я чомусь геть забула, що вдома на мене чекає власний чоловік. Ну, навіть якщо не чекає, то все одно юридично присутній у моєму житті. Але навіщо Террі приховав, що також одружений? І куди подіти всі ті божевільні почуття й щирі обіцянки, якими захлиналась кожна наша ніч?