Вікторія Рудь - Кольорова Сага, Вікторія Рудь

    – Аткуда сквазняк? – запитала перша голова.

   – Нє знаю, – байдужим тоном відповіла інша, зосереджено рахуючи гроші. – Нє сбівай, я і сам саб'юсь. Тисчя дев’ятсот сорак пять..., тисчя девятсот сорак шесть...

     – Нас куда-то тянєт, – знову сказала перша голова.

     – Вєчно тєбя куда-то тянєт: то в драку, то на

пріключєнія, мєньше піть нада, – сердито буркнула друга. – Двє тисчі триста сорак одна...

    – Нас уносіт! – тільки й встигла крикнути перша голова, і Двоголовий Дракон щез у Чорній Зоні разом зі своїм темним смердючим замком.

  Потужною енергетичною хвилею Андрія відкинуло далеко за стіни замку, які врешті теж зникли. На їх місці утворилося велике урвище, що його пізніше кольорівці назвуть Урвищем Дракона. Вони намалюють тут зелену траву, кущі, дерева і приїжджатимуть сюди на вікенди. Від Митця Коліра лишився лише шматок каптура, він ніби розчинився в повітрі разом з Чорною Зоною, залишивши про себе гарну згадку і терпкий присмак перемоги світла над темрявою. Андрій повернувся додому, одружився з Настею і став Митцем. Він розширив кордони Кольорової Країни до колишніх кордонів Драконії. Для дракон'єрів відкрили школи, де вони змогли вивчати кольорівську мову і філософію світлих кольорів. Пройде не одне тисячоліття і археологи, шукаючи докази існування Двоголового Дракона, знайдуть в Урвищі скам'яніле яйце. Проводячи над ним досліди, вони випустять у світ нового Дракона в десять разів сильнішого за попереднього. Але то вже зовсім інша історія…   

Кінець