Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Бойове фентезі » Помста Кривднику , Єва Щер 📚 - Українською

Єва Щер - Помста Кривднику , Єва Щер

87
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Помста Кривднику" автора Єва Щер. Жанр книги: Бойове фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 34
Перейти на сторінку:
11 глава

 

Після битви в підвалі ми відчували, що залишатися там було б безглуздо. Незважаючи на здавалося б безвихідне становище, Каре вирішив повернутися нагору і обшукати кімнату, де я билася з нападниками. Ледь помітний трепет в повітрі давав відчуття, що там ще щось могло залишитися, щось важливе, яке нам просто необхідно знайти.

Ми почали підніматися по старих сходах, що скрипіли під кожним нашим кроком, немов шепотіли про наші плани невидимим слухачам. Коли ми дійшли до верхнього поверху, перед нами відкрився коридор, що вів до кімнати, де я билася. Стіни були прикрашені старими картинами, на яких зображені сцени з минулого. Здавалося, що ці полотна були свідками багатьох подій, що відбувалися тут раніше, і тепер вони дивилися на нас з мовчазною підозрою.

Ми увійшли в кімнату. Вона виглядала так само, як і раніше — розкидані уламки меблів, зламані лампи і пошматовані завіси, на підлозі виднілися сліди запеченої крові. Світло ламп, що висіли на стінах, тьмяно освітлювало приміщення, кидаючи довгі тіні, які танцювали на стінах, ніби нагадуючи про ту битву, що сталася тут недавно. Цікаво, що сталося з тими двома чоловіками?Адже в підвалі я їх не бачила, можливо вони втікали?Або ховаються десь, ця думка лякала найбільше!

Я пройшлася по кімнаті, зупинилася на місці, де раніше стояли нападники. Каре мовчки спостерігав за мною, його погляд був настільки проникливим, що здавалось, він міг бачити те, що залишилося прихованим для інших. Нічого окрім слідів боротьби — кров на підлозі і зламані речі, — не залишилося, але моє серце продовжувало битися швидше, відчуваючи якусь приховану таємницю. 

Намід, тим часом, почав обшукувати іншу кімнату. Це була та сама кімната, де мене тримали в полоні. Вона була меншою за інші, але кожен її куточок видавався наповненим стародавньою силою. Пил, що покривав кожен предмет, виблискував в світлі, що пробивалося через щілини в стінах, мов діаманти, що були забуті часом. Кімната виглядала наче її використовують не для найкращих цілей.

Каре приєднався до нас, обережно оглядаючи приміщення. В його очах читалася зосередженість, і здавалося, що він ось-ось розкриє якусь таємницю. Його пальці легенько торкалися кожного предмета, наче вони мали здатність розповідати історії. Коли його рука торкнулася старої книжкової полиці, він раптом завмер. Повернувся очима на мене. Та ніби ними і сказав —знайшов.

— Ось тут щось є, — тихо промовив Каре, його голос лунав у тиші, наче дзвінок, який пробуджував приміщення.

Він обережно відсунув полицю, за якою приховувався невеликий отвір у стіні. У ньому лежала маленька скринька, обтягнута темною шкірою, з потертими краями. Це був предмет, який видавався одночасно звичайним і дивним, але всередині нього ми знайшли щось дуже важливе — стару карту, яка була загорнута у тканину.

Намід підняв її, і ми розгорнули перед собою цей загадковий шматок паперу. Лінії і символи, намальовані на ній, були незрозумілими, але одночасно захопливими. Це була зачіпка, яку ми шукали. Каре, вивчаючи карту, занурився у свої думки. Тепер наш шлях здавався визначеним, але куди він приведе нас, залишалося загадкою.

—Хлопці, а якщо це пастка? І вони спеціально залишили карту тут?

—Макі, у нас немає вибору. Це поки, що єдине, що може хоча б на крок наблизити нас до Ліори—пояснює Каре—В нашому положенні варто хапатись за все.

—Не можу повірити, що  за такий короткий термін, життя може так сильно змінитись—шепочу я

Намід не почув це. Він перебирає щось в кутку кімнати. Ну, я й не мала на меті, щоб це хтось почув. Але Каре підійшов до мене взяв за плечі і тихенько вимовив:

—Макі, можливо ці зміни підуть на краще. Наприклад, я радий, що зустрів вас. Ви зробили моє життя цікавішим.  

—Небезпечнішим. Ми зробили твоє життя небезпечним.—кидаю йому у відповідь.

Каре тепер легенько обіймає мене за плечі, а не стискає їх. Я не бачу його обличчя, але відчуваю, як він усміхається .

—Моє життя ніколи не було спокійним та безпечним)

Він відсторонюється та йде до Наміда. А я відчуваю тепло на своїх плечах. Він часто буває дивним. Але я всеодно хочу його слухати. Я відчуваю щось незрозуміле до нього, в мене ще такого не було. Точно, це все через хвилювання, занадто багато нервів за короткий час!

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 10 11 12 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Помста Кривднику , Єва Щер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Помста Кривднику , Єва Щер"