Міхал Шьмеляк - Вники, Міхал Шьмеляк

– Пропозицією не скористаємося, — коротко сказав Косма.

– Чому? – з удаваним подивом запитала дівчина. – Ти подивився на нас, а тепер я хотіла б

подивитись, як ти береш цю красуню, що притулилася до дерева, як вона тебе заводить, як стогне...

– Достатньо! – різко сказала Майя.

– Я хотів би поговорити з Мареком, – сказав Косма, сподіваючись зупинити словесну атаку Сільвії.

– Для чого? – запитав священик.

– Є справа. Між нами двома. Чи ви вже не перебуваєте на такому етапі ваших стосунків, коли у вас

немає секретів один від одного?

Марек поглянув на Сільвію з глузливою посмішкою і кивнув на Косму.

– Ходімо.

Він спустився галявиною, Косма подивився на Майю, вона стояла злегка набурмосена, але конфлікт

ніби був вирішений. Він пішов за священиком.

– Що ти хочеш?

– Мусив, чи як? – докірливо запитав Косма.

– Чого ти, власне, хочеш від мене, чоловіче? Курва мать, я тобі все розповів, навіть запросив на

випивку, щоб поговорити ще на тему. Ти облажався. Я тут, і через тиждень їду. Я пояснював тобі раніше.

– Не міг витримати ці два тижні?

– Ні. І справа не в тому, що я не міг зарахувати цю пизду, Косма, нічого подібного. Я просто живу так, як мені подобається, і ніхто цього не змінить. Ні мій батько, ні єпископ, ні парох цієї парафії. Я попом бути не

хотів, тож нехай вони їдуть під три чорти.

120

– Тебе можуть викинути зі священства або відправити на якийсь кінець світу.

– Хуй там вони можуть, Косма. Ніхуя не можуть! Батько сильний тільки криком, у нього занадто

багато грошей, влади і зв'язків, щоб псувати собі імідж такою історією. Тож, будь ласка, повернись до своєї

дівчини, вона гарна дупка. Можу сказати, що це щось серйозне, а не хуйня, як у мене. Відведи її в шинок, потім змайструйте маленького Косму і живіть довго і щасливо. Якщо хочеш, я тебе оженю і охрещу твою

дитину. Але дай мені спокій. І не переживай за мене. Я можу впоратися і сам.

– Марек, тут щось не так. Цей зниклий священик перед тобою...

– Знову ти з цим.

– Він був не єдиним, хто зник звідсіля.

– І я теж зникну, бо мене відправлять на нову парафію. А якщо ні, то змиюся. Можливо, я здаюся

тобі дурнем, але я роками відкладав в панчоху про всяк випадок. У мене достатньо грошей, щоб можна було

літати до старості.

– Добре, я не нав’язуюся. У мене просто прохання. Ось моя візитна картка. Набери номер, якщо

щось станеться, дзвони або напиши. Я допоможу.

Марек взяв картку і не поклав її до кишені, як всі роблять, а відразу скопіював номер у смартфон, а

потім повернув візитку.

– Дякую, — сказав Косма.

– Дякую, що цього разу мені не перешкодили. Я був настільки накачаний, що, ймовірно, напав би на

тебе і або побив, або трахнув.

Чоловіки повернулися до дерева, Сильвія багатозначно подивилася на Косму, облизала губи і

рушила в бік села, звідки ще долинали звуки музики. Люди бавилися на всю котушку.

– Ти проведеш мене? – запитала вона, ідучи біля Марека.

Той помахав їм на прощання. Майя спостерігала за парочкою, поки та не зникла в стіні лісу.

– Місія провалилася, - сказала вона.

– Не вдалося, — підтвердив Косма.

– То що, ти теж хочеш бути під тим деревом? – агресивно спитала дівчина.

– Майя…

– Ой, це такий невеличкий жарт, не будь таким напруженим. Ти повинен визнати, що це був цікавий

досвід.

– Жахливо. Можна було б обійтися без нього.

– Зануда ти!

– Ходімо вниз, потанцюємо, з’їмо що-небудь і проведемо решту ночі, як і належало з самого

початку.

– Нахабний ти хлопчик!

Вони поверталися тією ж дорогою, святкова музика ставала все голоснішою. Це, безсумнівно, було

порушенням нічної тиші, але це нікого тут не хвилювало. Раз на рік можна було побожеволіти, адже

принцип "хліба і видовищ" був відомий усім.

Вони зайшли на святкову територію, діти вже давно лягли спати, а дорослі учасники їли, пили, танцювали, у деяких уже з ознаками легкого алкогольного сп’яніння. Шрам з приятелями сидів за столиком, який вони раніше займали, чоловік підбадьорливо кивнув, піднімаючи пляшечку чергового місцевого

напою, але Косма відмовився і, як його тягнули за руку, пішов прямо під сцену. На щастя, гурт "диско поло" з

вдячною назвою "Палер"51 завершив свої виступи сумнівної якості, і на сцену вийшов ді-джей. Зараз було

трохи краще, тому що репертуар був навіть стерпний, багато старих хітів з ритмічним супроводом, щоб

навіть найбільш невмілі танцюристи могли пострибати. Як, наприклад, Косма.

Спочатку він був напружений, сцена під деревом була свіжою в його пам’яті. Йому стало цікаво, що

ця подія принесе молодому священику. Потім Майя трохи розкрутилася, а пісні були настільки доступними, що можна було танцювати, обійнявшись. Люди крутилися навколо, найчастіше в незмінній послідовності

польського танцюриста: один від одного, назустріч один одному, поворот партнера вліво, поворот вправо, під ручку, і повтор! Проте рівень складності танцювальних фігур тут нікому