Фріда МакФадден - Служниця, Фріда МакФадден
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Не потрапиш, тому що тебе тут не було, — кажу я.
Міллі витирає очі тильним боком долоні.
— Ти про що?
«Сісі, рідненька, будь ласка, пробач мені за те, що я збираюся
зробити».
— Ти зараз підеш. Я скажу поліції, що цей тиждень тебе тут не було.
Збрешу, що дала тобі відпустку.
— Але ж…
— Це єдиний спосіб, — кажу я гостро. — У мене є шанс
викараскатися. У тебе — ні. Я… Я вже лежала в божевільні через
проблеми з психікою. У найгіршому разі… — Глибоко вдихаю. — У
найгіршому разі мене просто знову запроторять у психушку.
Міллі супиться. Кінчик носа в неї почервонів.
— Це ж ти залишила мені перцевий балончик, так?
Киваю.
— Ти сподівалася, що я його вб’ю.
Знову киваю.
— То чому ти просто сама його не вбила?
Хотіла б я мати просту відповідь на це запитання. Я боялася, що
мене викриють. Боялася, що потраплю до в’язниці. Боялася, як моя
донька буде без мене.
Однак усі ці виправдання зводяться до того, що я просто не могла. Я
не мала снаги позбавити його життя. Натомість вчинила жахливе: підступом спробувала примусити Міллі його вбити.
І вона це зробила.
Тепер вона може провести решту життя за ґратами за це, якщо я не
допоможу.
— Будь ласка, їдь, поки є така нагода, Міллі. — Сльози печуть очі. —
Їдь. Поки я не передумала.
Повторювати двічі не доводиться. Вона спинається на ноги та
квапливо виходить з кімнати. Згасає звук кроків. Гупають вхідні двері, і в будинку я залишаюся сама. Я та Ендрю, який мертвими очима
дивиться в стелю. Усе закінчено. Насправді закінчено. Лишилося
зробити тільки одне.
Беру телефон і викликаю поліцію.
РОЗДIЛ ШIСТДЕСЯТИЙ. НIНА
Якщо я вийду із цього будинку, то лишень у кайданках. Жодного
іншого виходу із цієї ситуації я не бачу.
Сиджу на обіп’ятій шкірою канапі, стиснувши коліна. Міркую про
те, чи це, бува, не востаннє мені випала нагода на ній посидіти. Чекаю, поки спуститься з горища детектив. Сумочка моя стоїть на кавовому
столику, я рвучко хапаю її. Либонь, мені б годилося сидіти тихо й
незрушно, як і належить порядній підозрюваній у вбивстві, але я не
здатна стриматися. Витягаю телефон, виводжу на екран перелік
останніх вхідних дзвінків. Обираю той номер, що в списку стоїть
першим.
— Ніно? Що відбувається? — Голос в Ензо стривожений. — Що
сталося?
— Поліція досі в будинку, — видихаю я. — Я… все це дуже
паскудно. Для мене паскудно. Вони вважають…
Я не хочу проголошувати цього вголос. Вони вважають, буцімто я
вбила Енді. А я його не вбивала — себто в прямому сенсі цього слова
не вбивала. Він помер від зневоднення. Але вони все одно вважають, що це моя провина.
Я ж бо можу покласти всьому цьому край. Можу розповісти про
Міллі. Але я цього не робитиму.
— Я свідчитиму на твою користь, — каже Ензо. — Розповім про те, що він з тобою витворяв. Я ж бачив, як він тебе замикав нагорі.
Так, він справді збирається це зробити. Він ладен на будь-що, аби
допомогти мені. Але наскільки вартим довіри зважать свідчення
чоловіка, якого достеменно назвуть моїм таємним коханцем? А я
навіть заперечити цього не зможу. Я ж бо справді спала з Ензо.
— Із Сісі все гаразд? — питаю я.
— Так.
Заплющуюся, намагаючись вирівняти дихання.
— Вона дивиться телевізор?
— Телевізор? Ні-ні-ні. Я вчу її італійської. У неї дуже класно
виходить.
Попри все я сміюся. Хоча сміх виходить якийсь благенький.
— Можна мені з нею поговорити?
На мить у слухавці западає тиша, а тоді я чую голос Сісі.
— Ciao, Mama! [28]
Сковтую слину.
— Привіт, сонечко. Як ти?
— Bene[29] . Коли ти по мене приїдеш?
— Уже незабаром, — брешу я. — Просто вивчай італійську, а я
приїду, щойно зможу… — Зітхаю. — Я… я дуже тебе люблю.
— І я тебе теж люблю, мамо!
Детектив Коннорс спускається сходами, кроки його розлунюються, наче постріли. Я квапливо пхаю телефон до сумочки і кладу її назад на
столик. Схоже, після того, як він оглянув тіло Енді, у нього виникло
чимало нових запитань. Я бачу це з виразу його обличчя, коли він сідає
на канапу обіч мене.
— Отже, — починає він. — Вам щось відомо про походження синців
на тілі чоловіка?
— Синців? — перепитую я, щиро спантеличена.
Про відсутні зуби я знаю, але не розпитувала Міллі про інші
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Служниця, Фріда МакФадден», після закриття браузера.